Ця ікона стала в 1579 році незабаром після взяття Казанського царства у татар Іоанном Грозним. Пресвята Богородиця явила тут свою чудотворну ікону для того, щоб більш затвердити в ній знову звернених з тамтешніх жителів; хто не вірив у же більш розташувати до християнської віри.
Вона Сама явилася уві сні одній благочестивій дівиці, на ім’я Матрона, дочки погорілого під час страшної пожежі в Казані стрільця, повеліла сповістити архієпископу і градоначальнику, щоб вони взяли ікону Її з землі, і при цьому вказала саме місце. Дівиця розповіла про свій сон матері, але та пояснила його звичайною дитячою грезою. Сон повторився ще двічі.
Втретє чудовою силою Матрона була викинута з вікна на двір, де побачила і ікону, на якій від імені Божої Матері виходили настільки грізні промені, що вона боялася бути спаленою ними, і від ікони виходив голос: «Якщо ти не виконаєш мого повеління, то Я з’явлюся в іншому місці, а ти загинеш». Після цього мати і дочка відправилися до архієпископа Єремії і градоначальника, але ті не повірили їм. Тоді 8 липня, в глибокому смутку, обидві вони, в присутності народу, пішли на вказане місце. Мати і народ почали копати землю, ікони не знаходили.
Але лише стала копати сама Матрона, ікона була знайдена. Вона була загорнута в шматок сукна і сяяла чадним світлом, наче була абсолютно нова, тільки що написана. Вважають, що ікона була зарита ще до підкорення Казані, ким-небудь з християн, які приховували свою віру від ненависників віри, магометан. Слух про явище ікони рознісся по всьому місту, зібрався натовп великий людей, і архієпископ, в присутності градоначальників, з хресним ходом перенесла ікону в найближчу церкву св. Миколи, а звідти в Благовіщенський собор. При проходженні ікони в храм багато хворих, особливо сліпці, отримали зцілення.
Можна думати, що ця переважна цельба сліпоти служила знаменням того, що свята ікона стала для освіти духовним світлом затьмарених сліпотою магометанского лжевчення. Список з ікони був відправлений до Москви, і цар Іван Васильович наказав збудувати церкву і жіночий монастир на місці явлення ікони. Першою черницею і потім настоятелька в монастирі була дівчина Матрона. У 1768 р імператриця Катерина II, слухав літургію в монастирі, прикрасила вінець чудотворної ікони Богородиці діамантової корони.
Молитва перед Казанської іконою Богоматері:
“О Пресвята Владичице Владичице Богородице! З острахом, вірою і любов’ю припадаючи перед чесною Твоєю іконою, молимо Тебе: Не відверни лиця Твого від вдающихся до Тебе, благай, Милосердна Мати, Сина Твого і Бога нашого, Господа Ісуса Христа, нехай збереже мирною країною нашу, нехай виконає церква Свою святу да непорушний дотримається від невіри, єресей і розколу.
Не маємо бо іншої допомоги, що не маємо іншої надії, крім Тебе, Пречиста Діво: Ти єси Всесильна християн Помічниця і Заступниця. Боронь всіх з вірою Тобі моляться від падінь гріховних, від наклепу злих людей, від всяких спокус, скорбот, бід і від наглої смерті; даруй нам дух розтрощення, смиренність серця, чистоту помислів, виправлення гріховної життя і залишення гріхів, щоб усі вдячно воспевающе величі Твоя, сподобилися Небесного Царства і тамо з усіма святими прославимо Пречесний і величне ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.”
