Благословення – це покликання Божої благодаті на справи та життя людини, людей. У статті розглянемо, що таке благословення простими словами і що це означає для християнина.
Значення слова благословення
Це одне з найважливіших понять у різних релігіях та культурах. Слово має безліч значень та трактувань, але в цілому воно означає духовне побажання, побажання миру та добра.
Власне, значення слова благословення таке: воно походить від дієслова «благословити», яке має коріння у церковнослов’янському слові «благословити». Походить від грецької εὑλογεῖν і означає «добре слово» (тобто добре).
У християнстві благословення це найчастіше заклик Божої благодаті та милосердя. Люди вірять, що Бог благословляє кожного, хто звернувся до нього з покаянням і молитвою. У православ’ї воно також може бути виражене через благословення священиків.
В іншому контексті благословення може бути зрозуміле як побажання добра та удачі від близьких, друзів чи колег. Однак у світських ситуаціях термін «благословення» вживається рідко, оскільки вважається застарілим.
Однак, окрім представленого вище значення, благословення може мати й інше посилання. Розглянемо всі ситуації, у яких використовується це слово:
Дія Бога спрямована на послання особливих благ і милостей на людей.
Священодіяння, що здійснюється священиком або єпископом.
За церковними канонами, будь-яка дія всередині Церкви здійснюється зі схвалення (благословення) старшого за ієрархією (єпископом, благочинним, настоятелем).
Дозвіл на ту чи іншу дію з боку духовного отця (наприклад, благословення на послаблення у пості, або читання тих чи інших молитов).
Схвалення з боку батьків (наприклад, шлюб).
Також благословенням називається принесення хвали самому Спасителю.
Таким чином, благословення має численні значення та трактування. Однак найчастіше його вживають саме в контексті послання Божої милості на віруючих.
У Біблії
З давніх-давен люди зверталися до Творця, закликаючи його милість на кожну справу, а також славословили його.
Саме тому благословення Боже часто згадується на сторінках книг Святого Письма.
Так, вже у Старому Завіті, а саме у книзі Буття Господь благословляє перших людей:
І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і пануйте над рибами морськими, і над птахами небесними, і над кожною твариною, що повзає по землі» (Бут. 1:28)
Пізніше Бог благословив Авраама, даючи йому обітницю, що він стане батьком великого народу, що успадкує багату землю, а потомство його буде славним і численним.
І благословлю тебе, і звеличу ім’я твоє, і будеш ти на благословення; Я благословлю тих, що тебе благословлять, і тих, що тебе проклинають, прокляну тебе; і благословляться в тобі всі земні племена» (Бут. 12:2-3).
Має місце благословення й у Новому Завіті. Власне, євангельська історія і починається з нього. Так, архангел Гаврило, з’явившись діві Марії, сказав наступні слова:
«Радій, Благодатна! Господь із Тобою; благословенна Ти між жінками» (Лк.1:28)
Земне життя Ісуса Христа також закінчується дією благословення, яке він дав своїм учням перед самим Вознесінням:
«І вивів їх з міста до Віфанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх. І, коли благословляв їх, став віддалятися від них і підноситись на небо» (Лк.24:50-51)
Таким чином, благословення як особлива форма викладання Божої благодаті та милостей є ключовим поняттям Святого Письма і зустрічається неодноразово на сторінках його книг. Можна сказати, що священна історія починається з благословення і ним же (якщо говорити про події до Вознесіння) закінчується.
Форми благословення
Розглянемо докладніше форми благословення, які існують у сучасній церковній практиці:
Осяяння хресним знаменням. Під час кожної служби священнослужитель осяяє хресним знаменням усіх, хто молиться у храмі, закликаючи на них милість Божу.
Приватне. Також священик може благословити людину не лише під час служби. Так, у традиції вітання священика супроводжується словами «Благословіть, батюшка (отче)».
Дозвіл церковноначальності. У Церкві всі рішення ухвалюються в рамках суворих ієрархічних правил. Відповідно, всередині неї на будь-яку значущу дію (наприклад, зведення храму) необхідно отримувати дозвіл начальства.
Благословення від священика
У православ’ї благословення може бути дано як у храмі, так і поза ним. Зазвичай священик благословляє віруючих під час входу чи виходу з церкви, на початку або протягом служби перед початком будь-якої справи. Воно також може бути дано під час весілля, хрещення чи іншої урочистої події.
Коли людина просить благословення священика, необхідно розуміти на яку за своєю природою справу просить у Бога допомоги і милості через Його служителя. Так, воно буде дієвим, якщо християнин вирішив:
Впоратися з поганою схильністю (наприклад, кинути курити)
Примиритись з близькими
Надати допомогу будь-кому
Здійснити добру справу
На здійснення поганих, аморальних вчинків священик благословення не дасть, оскільки важливо пам’ятати, що ієрей чи єпископ – провідник божественної благодаті – його руками священнодіяння здійснюється самим Христом.
Необхідно пам’ятати, що благословення від священика має бути прийняте з вірою та повагою. Це не просто формальність, а священний дар, який приносить Божу милість. Його отримання без належного благоговіння не є допустимим.
Благословення батьків
У Святому Письмі багато разів згадується значення благословення, особливо того, що передається від батьків дітям.
Вони, виконуючи Божественну заповідь про шанування батьків, повинні ставитись до них з особливою любов’ю та повагою. Між ними встановлений не тільки плотський, споріднений, а й глибокий духовний зв’язок.
Саме благословення батьків має практично таку ж силу і сакральне значення, як і священицьке. Слід розуміти, що через них покликана Божа милість самого Спасителя.
Просити благословення у батьків можна на будь-яку добру справу. Наприклад:
На навчання
У далеку дорогу
Відправляючи на військову службу
Особливого значення має батьківське благословення на шлюб. Так, на Русі завжди існувала традиція осініння молодих іконою перед таїнством Вінчання.
Однак нерідко виникають ситуації, коли батьки можуть не дати благословення на шлюб. З духовної точки зору, вони є вкрай складними. Звісно, шанування батьків є важливою заповіддю християнства.
Тому кожен християнин у такій ситуації має робити вибір сам. При цьому важливо примиритися зі своїми батьками, постаратися порозумітися, отримавши від них підтримку та розуміння. У виборі супутника життя слід орієнтуватися на такі слова з Писання. Адже сам Господь Ісус Христос сказав:
«Залишить чоловік батька та матір, і пристане до дружини своєї, і будуть двоє одним тілом, так що вони вже не двоє, а одне тіло. Отже, що Бог поєднав, того нехай людина не розлучає» (Мф. 19, 5-6).
