Сьогодні ми читаємо двадцять другий псалом. Для багатьох із нас цей псалом добре відомий, адже він звучить під час причастя.
“Господь — мій пастир, і я ні в чому не матиму нестачі. На зелених пасовищах Він дає мені спочинок, на тихі води мене веде. Він відновлює мою душу. Приготував переді мною трапезу перед ворогами моїми; намастив голову мою єлеєм, чаша моя переповнена.”
На перший погляд може здатися, що цей псалом — урочистий гімн, подібний до багатьох інших псалмів Давида. Але якщо вдуматися в його рядки, стає зрозуміло, що головна його думка зовсім інша.
Основна ідея псалма закладена у його першому вірші: “Господь — мій пастир, і я ні в чому не матиму нестачі”. Це означає, що Господь вдень і вночі невпинно піклується про нас, як пастир доглядає за своїми вівцями. Ця думка приносить у серце глибокий мир і спокій, бо наша надія — у Богові.
Здається, що сам Давид перед тим, як вимовити ці слова, переживав тяжкі скорботи й обставини, що його пригнічували. Але Дух Святий приніс йому благу звістку: “Господь — твій пастир, Він піклується про тебе. Він захистить тебе, Він нагодує тебе. І навіть якщо ти підеш дорогами, сповненими небезпек і загроз смерті, Він усе одно буде поруч і направить тебе.”
Апостол Петро повторив цю думку у своїх посланнях: “Всі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас.” Це важливі слова, які потрібно нагадувати собі, особливо у складних життєвих ситуаціях, коли ми не бачимо виходу.
Буває, що ми логічно розуміємо: ситуація безнадійна. Виходу немає. Саме тоді особливо важливо повторювати слова двадцять другого псалма:
“Господь — мій пастир. Він веде мене на зелені пасовища, підкріплює душу мою і спрямовує мене на стежки правди.”
Часто ми молимося, але не отримуємо того, про що просимо. У такі моменти потрібно знову згадувати ці слова: “Господь — мій пастир, і я ні в чому не матиму нестачі.” Якщо у когось є гроші, дім, машина, здоров’я, а в мене немає — значить, саме так потрібно для мого спасіння. Бог дає кожному саме те, що йому необхідне в даний момент.
Навіть якщо я піду “долиною смертної тіні”, я не злякаюся зла, бо Господь зі мною. Святі отці пояснювали ці слова так: навіть у потойбічному світі, навіть якщо я грішний і недостойний спасіння, я не боятимуся, бо Бог не залишить мене.
А чому Господь перебуває зі мною, грішним і недостойним, і зараз, і в майбутньому житті? По-перше, тому що я вірю в Нього і вважаю Його своїм Пастирем. По-друге, як пише Давид: “Твоє жезло і Твій посох вони мене втішають.”
Під жезлом і посохом мається на увазі Хрест Христовий. Давид, живучи в епоху Старого Завіту, вже пророче говорив про Чашу Нового Завіту, Чашу Спасіння — Тіло і Кров Христову. Вона є “державною”, тобто має величезну силу.
Висновки
Будемо завжди пам’ятати цю думку Духа Святого: Господь — наш Пастир, і ми завжди будемо мати все необхідне.
А також будемо спиратися на Хрест Христовий і Пречисті Таїнства, бо саме вони рятують навіть найбільших грішників, тобто таких, як ми з вами.
Текст Псалма 22:
- Господь — то мій Пастир, тому в недостатку не буду.
- На пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!
- Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости.
- Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!
- Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша — то надмір пиття!
- Тільки добро й милосердя мене супроводжувати будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!
(Псалом 22:1-6)
