Сьогодні ми читаємо двадцять другий псалом. Для багатьох з нас цей псалом досить відомий, тому що він входить до причастя. “Господь пасе мене, і ніщо мене позбавить. На місці злачніше, там вселили мене, на воді спокій виховали мене. Приготував передо мною трапезу проти тих, що стукали мені: вмостив єси ледь голову мою, і чаша твоя, що впокорює мене, як державна”.
З першого погляду може здатися, що цей псалом є урочистим гімном, як писалося багато інших псалмів Давида, але коли вчитуєшся в його рядки, то бачиш, що головною є інша думка.
Головна думка псалма закладена у його першому вірші: “Господь пасе мене і нічого не позбавить мене”. Тобто думка про те, що Господь невпинно, вдень і вночі стежить за нами, як пастир сторожить своїх овець, як пастир, який у всьому піклується про них і нічого не позбавляє їх. А ці думки природним чином повинні відобразитися в нашому серцем почуттями повного миру та спокою через надію на Бога.
Здавалося, що сам Давид перед тим, як вимовити ці слова, був у тяжкій скорботі і стиснутих обставинах, поки раптом Дух Святий не приніс йому цю благу думку: “Господь – твій пастир, і Він піклується про тебе. Він захистить тебе, Він наситить тебе, і навіть якщо ти підеш дорогами повних небезпек і загроз смерті, то й там Він направить тебе”.
Цю думку в майбутньому повторив апостол Петро: “Всі турботи ваші покладете на Нього, бо Він піклується про вас”. Це важливі слова, які ми маємо постійно нагадувати собі.
Особливо важливо їх нагадувати у всіх скорботних ситуаціях, у ситуаціях з яких ми не бачимо виходу. Адже часто так буває, що зваживши все логічно, по-людськи ми об’єктивно розуміємо, що ми в безвиході, виходу немає. Ось тоді особливо й треба читати слова двадцять другого псалма: “Господь захисти мене, Він спочиває мене на злачних пажитях, підкріплює душу мою, спрямовує мене на стежки правди”.
Часто ми молимося і не отримуємо прохання. І знову маємо згадувати ці слова: “Господь нічого не позбавить мене”. У того – гроші, будинок, машина та здоров’я, а в мене, хоч я і прошу, немає цього. Але я маю бути впевнений, що в даний момент я не позбавлений нічого потрібного для мого щастя і мого порятунку, все потрібне у мене. І так буде завжди, тому що я вшановую Бога і саме Його вважаю своїм Пастирем.
Навіть якщо я піду шляхами смерті, то й там не лякаюся зла, бо Він зі мною. Більше того, навіть коли я помру, тому що під стежками смерті святі отці розуміли і потойбічний світ, тобто, навіть тоді я, грішник і недостойний спасіння, говоритиму, що не вбоюся зла, бо Ти зі мною.
А чому Господь перебуває зі мною, грішним і недостойним і зараз, і в майбутньому житті? Ну, по-перше, ми сказали через нашу віру і шанування Бога своїм Пастирем. А по-друге, Давид пише: «Твоє жезло і палиця Твоя втішають мене». Під жезлом і палицею розуміється Хрест Христовий. А що? Чаша Твоя, що напоює мене, яка вона сильна! Як державна – йдеться в церковнослов’янському.
У Старому Завіті не було церковних обрядів і законів, пов’язаних із чашею. Давид у цих словах пророчо говорить про Чашу Нового Завіту, про Чашу Спасіння, про Чашу Тіла та Крову Христову. Вона саме і державна. Тобто Таїнства викладають нам велику силу Христову, здатну не тільки в земному житті рятувати від наших ворогів, а й у майбутньому.
Отже, підсумовуючи скажемо таке. Будемо завжди мати цю благу думку Духа Святого, що Господь – наш Пастир, а отже, все потрібне для нашого життя у нас завжди буде, ми нічого не будемо позбавлені.
І друге, як у цьому, так і в майбутньому житті, будемо спиратися на Хрест Христів і на Його Пречисті Таїнства, які мають таку державну силу рятувати навіть грішників, тобто таких, як ми з вами. Власне, вони й встановлені саме для таких.
Текст Псалому 22:
1. Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду,
2. На пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!
3. Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости.
4. Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!
5. Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття!
6. Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!
(Псалми 22:1-6)
