Хочеш сили – переступи через слабкість. Просиш світла – ходи у Світлі. Щастя хочеш – неси всім радість. Щоб любити – навчися прощення.
Напевно, це одне з найпопулярніших питань, яке мучить християн, – як треба просити Господа, щоб він тебе почув? Мучить настільки, що людина не знаходить собі спокою.
“Що я роблю не так?”
«Я ходжу до храму, сповідуюсь, причащаюся, ділюся копієчкою з жебраками, читаю Біблію, молитвослів, Житія святих, дотримуюся заповідей Божих, – перераховує християнка Анна. – Але чого б не попросила у Господа – не виконується! Що я роблю не так? У якій книзі, який святий я можу про це прочитати?».
Слухаю Анну, а сам думаю, як їй пояснити те, над чим вона дивується?
Справді, наївно вважати, що у церковній лавці чи бібліотеці існує якась книга, де буде відповідь її запитання. Кожен із нас, християн, проходив свій, часто непростий шлях до розуміння віри Христової, молитовних прохань та звернень до Всевишнього. І якщо в Ганни вистачить терпіння – вона його теж гідно пройде.
«Всім молюся, дякую»
Як це відбувається в інших віруючих – спробую показати на прикладах «з життя».
Ангеліна:
– Я багато молюся. І Господу, і Його Матінці Пресвятій Богородиці, і святим – Миколі Угоднику, Спиридону Триміфунтському Чудотворцю. Дуже люблю святого Гаврила, Луку Кримського, Матінку Матронушку. Всім молюся, дякую. Тільки от рідко, про що прошу. І переважно для дітей. Здоров’я прошу або розуміння у навчанні. І якось так виходить, що вдається оминати «гострі кути». У всьому, що я роблю, відчуваю Божію благодать. Що Господь незримо поряд зі мною. І що Він оберігає мою сім’ю.
Василь:
– Відразу зізнаюся – я великий грішник. В юності у п’яному стані скоїв злочин. У колонії прийняв хрещення. І з того часу я завжди з Богом. Господь допоміг мені повірити в себе, почати все з чистого аркуша і навіть влаштувати особисте життя. Молитви подумки читаю скрізь – удома, у транспорті, на роботі, у метро, на зупинці… І дітей своїх навчив любити Бога, храм та молитви. А ще я маю допомогу від ченців, тому що я часто замовляю молебні. Про здоров’я, сімейний добробут, допомогу у справах, примирення, прощення… Та все не перелічиш! І гріх жалітися – все в моїй родині добре!
Ісусе Сину Божий, помилуй мене. Заступниця моя Владичице, Пресвята Богородице, спаси мене, грішного.
“Не накладайте на себе більше, ніж можете понести”
Коли я дав Анні почитати розповіді віруючих, вона, на мою думку, просто підбадьорилася. Схоже, вловила, відчула та зрозуміла, що Господь Бог – не старий Хоттабич із казки. Щоб дійти істинної віри – потрібне не механічне повторення молитов, а осмислене їхнє розуміння. Таке, про яке говорить ігумен Нікон:
– Намагайся завжди, чи гуляєш, чи працюєш один чи серед людей, хоч зрідка, подумки від щирого серця зітхнути кілька разів Господу. Хоч раз на годину. Навіть якщо щось не так робиш, навіть грішиш, треба ще посилено просити допомоги та прощення у Господа.
А святитель Нектарій застерігав:
– Не накладайте на себе більше, ніж можете понести. Пам’ятайте, що Бог не з примусу подає Свої дари, але коли Сам того хоче. Все, що Він дає вам, ви отримуєте незаслужено, [виключно] за Його милосердям.
І ще одна дуже важлива і потрібна для нас, християн, порада священика Володимира:
«Коли немає надії — кричи: «Дай мені надію, Господи!».
Коли немає ніякого терпіння, терпи і кричи: «Дай мені сили терпіти і сподіватися, Господи!».
Коли шкода себе до ненависті до життя — припини себе шкодувати та кричи:
«Слава Тобі за все, Господи!».
Моліться. Сподівайтеся. І не вагайтеся, Господь почує».
Коротка молитва про Божу благодать:
“Господи! Дай мені започаткувати благо. Ісусе Сину Божий, помилуй мене. Заступниця моя Владичице, Пресвята Богородице, спаси мене, грішного.”
