Одна добра дівчина, Олена, понтійська гречанка, жила у невеликому містечку. Коли почалося переселення народів, греки стали виїжджати до Греції. Після переїзду Олена серйозно захворіла – можливо, це був стрес від переселення.
У неї піднялася висока температура, яка трималася близько пів року. Лікарі не могли її збити, температура постійно трималася на рівні 38-39 градусів. Стан був дуже важким, усі думали, що вона не виживе.
Минуло пів року, і їй уві сні з’явився святий. Вона не бачила його обличчя, тільки силует, від якого виходило світіння. Він сказав:
— Я святий Рафаїл. Досить тобі хворіти. Вставай, молися Богові.
Олена, яка вже давно була лежачою, запитала:
— Як я встану?
— Вставай, молися. Прийшов час, ти повинна сама себе зцілити. Молися, щоб Господь тебе зцілив.
Через силу Олена встала на коліна і почала молитися. Молилася вона три дні, і на третій день температура зникла, до неї повернулися сили. Через тиждень вона вже могла допомагати по господарству. Так святий Рафаїл зцілив її, поставив на ноги.
Дівчина була дуже вдячна святому. Їй було тільки сімнадцять років, а вже такий порив віри. Вона дізналася, що святий Рафаїл знаходиться на острові Лесбос у Греції, і дала собі слово обов’язково поїхати туди, щоб подякувати йому за зцілення. Однак довгий час ця поїздка не складалася.
Якщо у вас щось не складається, не виходить, не переживайте. Всім своїм час. Якщо сьогодні щось незрозуміло, завтра стане ясно чому.
Нарешті, через деякий час, вся сім’я – Олена, її батьки і брат – змогли вирушити на острів. Вона вже знала про нього все.
А приїхала вона на цей острів, а там церковка маленька, там все маленьке таке, убоге. Якось її це трохи розчарувало. Вона, каже, думала, що там величезний храм, а виявилося все набагато простіше.
Вона запитала:
— Де у вас тут мощі?
Її провели до святині.
Підійшовши до мощей, там були інші люди, Олена знала з коментарів паломників, що деякі, прикладаючись до них, чують биття серця святого, незважаючи на те, що він спочив кілька століть тому. Їй теж хотілося отримати якийсь знак. Приклавшись до мощей, вона нічого не почула, але почала щиро молитися.
Вона дуже була вдячна:
«Дякую, що зцілив мене, дав можливість жити далі, позбавив від температури, яка вибила мене з колії». У цей момент вона несподівано відчула наче удар струмом і від несподіванки закричала. Ми часто молимося, не очікуючи відповіді, більше розмовляючи самі з собою, ніж звертаючись до Бога, а отримавши відповідь, лякаємося.
А вона отримала не тільки відповідь, а й розряд струму. Вона так закричала, так злякалася. Тут же до неї підбігла черниця:
— Заспокойся, це святий. Він почув твою молитву і дав тобі це відчути.
— Нічого собі дав відчути. Ні, краще я не буду відчувати такого. Я дуже злякалася.
Її відвели в бік, вона довго заспокоювалася, приходила до тями. П’ять днів сім’я Олени провела на острові, відвідуючи всі служби, молячись і набираючись сил. Ми їдемо відпочивати в санаторії, на курорти, а духовній людині не потрібні тілесні радощі – йому важливо побувати в монастирі, на святому місці. Після цих днів вся сім’я була натхненна спілкуванням зі святим, черницями та іншими віруючими.
Зворотний шлях теж виявився незвичайним. Вони сіли на чотирипалубний корабель, розмістившись у каюті на четвертій палубі. Попереду був довгий шлях – 12-13 годин. Через дві години після відплиття почався сильний шторм. Хвилі були такої висоти, що досягали вікон четвертої палуби. Корабель ніби провалювався вниз, а хвилі перехльостували через нього.
Капітан оголосив штормове попередження і попросив пасажирів залишатися в каютах, пристебнутися і надягти рятувальні жилети. Незважаючи на ці вказівки, почалася паніка: люди кричали і металися по кораблю, прощаючись один з одним.
Через сильну хитавицю почалася масова морська хвороба, всюди була блювота, панувала справжня катастрофа. Коли всі готувалися до найгіршого, Оленка взяла освячену олію і помолилася:
«Святий Рафаїл, ти врятував мене тоді, врятуй і зараз. А якщо прийшов час померти, зроби так, щоб я цього не відчула – я дуже боюся смерті». Випивши освячену олію, вона тут же заснула.
Здавалося, пройшло всього п’ять хвилин, коли мама почала її будити:
— Оленко, вставай!
— Мамо, я тільки заснула, що ти мене будиш?
— Олено, вставай! Ми припливли!
— Мамо, що ти мене обманюєш? Я тільки задрімала.
— Олено, встань, подивись! Ось наш порт!
Олена з недовірою підійшла до вікна і побачила порт.
— Як таке могло статися? Я спала 5 хвилин.
— Олено, ти спала 10 годин. Ти як лягла, так солодко заснула, так посапувала, ми з татом боялися розбудити тебе. Це було таке диво! Це твій святий тебе, напевно, врятував. Він дав тобі сон, і все, що тут творилося, ти цього нічого не бачила.
Олена була так вражена. Були вражені всі, її батьки особливо. Олена стала звертатися постійно до свого святого.
На відміну від поширеної думки, що потрібно молитися святому за іменем (наприклад, якщо ти Павло – апостолу Павлу, якщо Анастасія – Анастасії Узорішительниці), у житті буває інакше.
Господь благословив Олену через святого Рафаїла, який оберігав її все життя.
Подальша доля Олени склалася щасливо: вона вийшла заміж, вони переїхали до Німеччини, у них народилися діти. Зараз Олена живе в Німеччині і попросила розповісти цю історію всім – не для самопрославлення, а на славу Божу.
