Кожна наша чеснота готує нас до возз’єднання з Небесним Батьком. Такою є головна мета християнського життя – возз’єднання з Господом.
Однак наблизитися до Бога ми можемо не лише через доброчесне життя, але й за допомогою молитов. При цьому молитви не просто готують нас до зустрічі з Господом, вони вже з’єднують нас із Ним. З цієї причини у релігійному середовищі до молитов ставляться з особливою увагою та трепетом.
Згадаймо про слова Апостола Якова:
«…Велика сила має посилена молитва праведника про його ближніх».
Коли ми чуємо словосполучення «посилена молитва», ми думаємо, що йдеться про тривалу, багатослівну та виснажливу молитву. А як інакше – чи не можуть молитви по-справжньому праведної людини бути короткими та стриманими? Насправді все не так просто, як може здатися на перший погляд.
Щоб розібратися в цьому питанні, звернімося до Священних текстів: там прямо сказано про те, що Спаситель навчав наших предків небагатослівним молитвам.
Більш того, Він неодноразово наголошував на важливості стислості в молитві, кажучи:
«…Під час молитов не кажіть зайвого, уподібнюючись язичникам. Вони переконані, що саме багатослівність допоможе їм бути почутими, проте це не так. Небесному Батькові і так відомо, чого ви потребуєте».
Але, в такому разі, що має на увазі під собою поняття «посиленої» молитви? Як і навіщо її посилювати? Відповідь на ці запитання ще у шостому столітті дав Преподобний Максим Сповідник.
На думку Святого, молитву можна посилити двома способами.
Насамперед праведним життям. Іншими словами, якщо людина живе в згоді із заповідями Господніми, не просто молячись, а й підкріплюючи власну віру добрими діяннями, її молитовні навернення справді стануть посиленими.
Однак і совість його, в той же час, повинна бути чистою – тільки в цьому випадку він зможе молитися з відвагою та палкістю. Тим, у кого совість нечиста, подібні почуття недоступні – таким людям важко, представши перед Божими очима, просити про щось, крім помилування.
Тому священнослужителі і рекомендують нам частіше звертатися до Святих – їхній життєвий шлях був Богоугодним і праведним, а тому їхні прохання за нас, як висловлюються в народі, «швидше доходять» до Небесного Батька.
Звичайно, це не означає, що наші власні щирі молитви залишаються непочутими, проте часто наш спосіб життя віддаляє нас від Бога. Мало хто в наші дні вміє молитися як слід, а якщо ми і вирішуємо піднести молитву, то в перші кілька хвилин відволікаємося і думаємо про земне, механічно повторюючи завчені слова.
Недарма подвижники, які мешкали на Єгипетській землі, замість стандартного вітання насамперед запитували один у одного:
“Як твоя молитва?”.
У такий спосіб вони визначали, у якому стані перебуває віруюча людина. Богоугодне життя «посилює» наші молитви так само, як і далеке від Господа існування послаблює їх. І «слабкими» вони залишаться рівно доти, доки ми не станемо на праведний шлях, покаявшись у власних пороках і гріхах.
Другий спосіб «посилення» молитви також потребує певної духовної роботи над собою. Нерідко ми просимо помолитися за нас когось іншого – родича, близьку людину чи духовного наставника. Однак простого прохання тут мало – якщо вже просите «замовити за себе слівце», то будьте готові і до самостійних дій.
Усім нам хочеться продовжувати жити на своє задоволення і при цьому отримувати чиюсь допомогу – сьогодні за Вас мама помолиться, завтра – батюшка, а післязавтра ще хтось – чи мало добрих людей у світі?
«Найбільше невігластво, що межує з безумством,» – говорить Преподобний, – «Це пошук Спасіння порочної людини через молитви до Святих».
Іншими словами, людині, яка відчуває власну неміч і потребує Божої допомоги, слід звернутися з проханням про молитву до людей, які вже наблизилися до Господа. Однак і сама вона при цьому не повинна сидіти без діла – навпаки, вона повинна усіма доступними способами виправлятися, викорінюючи гріховне і згубне.
Деяким подібні способи «посилення» молитов можуть здатися банальними та надто очевидними. Але, подумайте, як часто ми просимо про допомогу тих чи інших Святих, продовжуючи жити, як жили? Чи замовляємо літургію в Єрусалимському Храмі, вважаючи, що так буде «ефективніше», і продовжуємо грішити?
Тому, просячи допомоги ближніх, не забувайте допомагати і самі собі. Інакше будь-які молитви будуть марними і абсолютно безглуздими. Проте способи «посилення» молитов, перераховані Максимом Сповідником – далеко не єдині. Поради про те, як ще можна посилити свою молитву, дають і сучасні священнослужителі.
Давайте згадаймо, як жив Спаситель – кожен Його день був сповнений різноманітних справ і клопотів. Але коли ж у такому разі Він молився? Єдиний вільний час випадав Христу в нічний час – саме тоді Він і підносив молитви. І, на думку Святих Отців, саме нічні молитви мають особливу силу.
Багато віруючих помічають, що ночами молитися чомусь легше. І, якщо раптом Ви не можете заснути, обов’язково помолитеся, наслідуючи Спасителя – Господа такі молитви будуть особливо бажані. Адже коли ми жертвуємо заради Нього сном або особистим часом, Небесний Батько ясніше відчуває нашу серйозність щодо Нього.
Також молитви посилюються постами. У ті моменти, коли ми змінюємося внутрішньо, забуваючи про земне – про смачну їжу, про звичні розваги, про потреби плоті та пороки, – змінюється і наша молитва.
Пам’ятайте: Небесний Батько ніколи не залишиться байдужим, бачачи нашу щиру ретельність і прагнення до Нього.
Тому, браття і сестри, залишайтеся істинно віруючими людьми не тільки на словах, а й на ділі, і нехай кожна Ваша молитва буде «посиленою» і радісною, як і заповідав нам Христос, говорячи:
«Моліться і не сумуйте!».
