Давид працював лікарем. Він був високий, атлетично складний, дуже енергійний та цілеспрямований. Будь-яка жінка мріяла б про такого чоловіка. Протягом двадцяти років подружнього життя він показав себе як вірний, надійний і люблячий чоловік.
Його дружина Анна була цікавою у спілкуванні, але не настільки привабливою, як Давид. Люди дивувалися, як він взагалі міг звернути на неї увагу. Вона невисока і повна, носила лінзи, які спотворювали погляд її блакитних очей. Багато в чому Давид та його дружина виглядали повними протилежностями. Пам’ятайте, що до шлюбу протилежності притягують людей, а після шлюбу вони їх дратують.
Настав день, коли Давид зайшов до мого офісу з мертвенно-блідим обличчям і випалив: “У Анни роман із підрядником, який будує наш дім”.
Я був приголомшений. Ми обидва довго сиділи у повній тиші. По щоках Давида текли сльози.
“Коли все почалося?” – Запитав я.
Він відповів: “Близько року тому, коли ми планували будівництво нашого будинку”.
“А як ти про це дізнався?”
“Сьогодні за сніданком вона повідомила, що їхні стосунки зайшли настільки далеко, що вона вже не може приховувати глибоких почуттів, які відчуває до нього. Вона хоче розлучитись зі мною, вийти за нього заміж і переїхати в інше місто з нашими дітьми”.
Я поставив йому запитання в лоба: “Ти хочеш сказати, що раніше не відчував, що ваші стосунки з Анною йдуть на спад?
Давид знизав плечима, абсолютно шокований: “Я навіть не відчував і натяку на щось недобре. Ми не мали розбіжностей. Ми не мали конфліктів. До сьогодні я вважав, що ми маємо ідеальний шлюб”.
Я так відповів йому: “У Біблії ти маєш право, згідно з Матвієм 19:9, розлучитися зі своєю дружиною. Ісус сказав: “Але Я кажу вам: хто розлучиться з дружиною своєю не за перелюб та одружується з іншою, той перелюбує…” Твоя дружина здійснила перелюб по відношенню до тебе. Якщо ти зробиш вибір розлучитися з нею та одружитися з іншою жінкою, то це буде твоє законне право”.
Після цього я продовжив: “Але ти можеш зробити й інший вибір. Ти можеш її пробачити – повністю. У християнстві такий вибір завжди залишається за тобою”.
Давид глянув на мене скляним поглядом. Він просто дивився на мене, не кажучи жодного слова. Я гадки не мав, про що він думав. Чи вибере він розлучення… чи спробує врятувати свій шлюб?
Я перервав тишу словами: “Давиде, це означає, що якщо вона згодна сповідати свій гріх зі зламаним духом, то в тебе є вибір сказати: “Так, я прощаю тебе”. Але якщо ти скажеш: “Я прощаю тебе і забуваю це”, – то в такому випадку вона буде повністю прощена, і ти не зможеш нагадувати їй про її зраду щоразу, коли у вас будуть розбрати. Повне прощення означає, що ти ніколи не згадаєш її вчинок. Ніколи! Я хочу, щоб ти глибоко заглянув у свою душу і поставив собі запитання: “Чи можу це зробити?”
Давид глянув на мене, і його щоки залилися сльозами. Судорожно хапаючи повітря і схлипуючи, він видавив із себе: “Мені потрібно пробачити її. Але це не все. Проблема набагато більша, ніж просто зрада”.
Я мало не впав зі стільця: “Що може бути більше зради?” Мені довелося зробити свідоме зусилля, щоб контролювати себе.
“Вона заявила, що вагітна від цієї людини”, – Давид подивився на мене, як дитина дивиться на свого батька в очікуванні відповіді.
“Ти все ще впевнений, що хочеш спробувати зберегти свій шлюб? – я майже кричав. Навіть без тіні сумніву і дуже твердо він сказав: “Абсолютно”.
Протягом деякого часу я мовчки сидів у гробовій тиші. Про себе я подумав: “Зараз він просто шокований. Він не знає, про що каже. Коли він прийде додому і все добре обміркує, то реальність дасть про себе знати, і він вибухне спалахом гніву по відношенню до своєї дружини. Через зраду, яка закінчилася вагітністю дружини, цей шлюб зруйнується”.
«Давиде, — прогарчав я, — ти кажеш мені, що повністю готовий пробачити свою дружину, навіть не залишивши у своєму серці й сліду злості чи прихованої ворожості стосовно неї? Ти готовий виховувати дитину від іншого чоловіка як свою власну?
Він глянув на мене проникливим поглядом своїх карих очей і твердо вистрілив у відповідь: Так! Це саме те, що я маю на увазі!
На тему абсолютної неможливості продовження шлюбних взаємин у разі можна писати цілі трактати для класичного вивчення. Чи міг такий шлюб бути врятований? Жоден чоловік із десяти тисяч опитаних навіть не спробував би це зробити.
Але я пишу подібне, щоб засвідчити, що за Божою суверенною благодаттю цей шлюб був чудовим чином врятований і прожив багато років в атмосфері істинної любові та взаємної прихильності подружжя один до одного. Давид і Ганна сьогодні щасливо живуть як чоловік і дружина: у них двоє дорослих дітей, одна усиновлена дитина (син) від перелюбних стосунків його дружини з коханцем, і парочка онуків, бо “…якщо ви матимете віру… нічого не буде неможливого для вас…” (Матвія 17:20).
То що ви там говорили про проблеми у вашому шлюбі?
Кохання – це все
«Дивіться, яку любов дав нам Отець…» (1 Івана 3:1)
Чи ставили ви колись питання, чому добробут народу зазвичай так трагічно позначається на інституті шлюбу? Чому багатим так складно влаштувати сімейне життя? Чому «примітивні» народи мають такі сильні сім’ї? Чому романи зі щасливим кінцем зазвичай для бідних людей? Знайти любов серед сильних світу цього стало так само складно, як пройти верблюду крізь вушко голки.
У кохання є ціна. І багато хто зайняв чергу, щоб купити його. Кого ви тільки там не зустрінете: підлітки та старі, бідні та багаті, красиві та не дуже, сміливі та слабкі, худі та трохи товщі. Але кожен із них переживає: а чи вистачить у нього, щоби розплатитися. Хтось узяв кредит, інший – заначку, третій узяв із собою листок, щоби писати розписку. Всі розуміють, що за кохання вони ніколи не розплатяться, але теплиться у всіх надія, що йому точно пощастить. Все, крім багатіїв, адже у них добра вистачає, їхні сумніви у провалі, як сніг у липні тане.
Продавець усіх радісно зустрічає, стійкість усіх він помічає, і запрошує до каси всіх. “Скільки?” – чує боязке запитання. Той у мить їм відповідає, простих три літери: “ВСЕ,” – і замовкає. Ох, якби ви бачили обличчя! Якби чули ви стогін! Якби чули ви радість, сміх, ридання, крики, гуркіт, коли хтось непритомний падав, регіт. Все – для одних це удача, тому що в них у кишені було лише здавання. Для тих, що багатшими, складнішим було завдання. Одні з них тільки мовчали, інші щось бурмотали і ні з чим із кіоску виходили, своїм виглядом черга лякаючи, всієї справи до кінця не знаючи.
