«Молитва матері зі дна моря дістане» — думаю, це прислів’я знайоме всім, але багато хто не вірить, що це не просто красиві слова, а абсолютна істина, підтверджена численними прикладами за багато століть.
Молитва в принципі – одне з містичних явищ християнського життя.
Протягом багатьох століть святі отці та подвижники Церкви, які все своє життя присвятили молитві та досягли найвищих ступенів морального вдосконалення, не могли точно визначити, що слід розуміти під християнською молитвою.
Деякі з них надають їй переважно інтелектуальні властивості: називають її «бесідою розуму».
Інші – визначають молитву з боку вольових функцій: називають її «діянням», «шляхом до Бога», «служінням вище інших».
Треті – говорять про молитву як про серцеву діяльність. «Молитвою, переважно, оживає серце у своїх почуттях».
А святитель Василій Великий визначає молитву як «прохання до Бога».
Материнство – це теж особливе покликання, дароване Богом.
Це, мабуть, найвідповідальніше у житті жінки: материнство та виховання своїх дітей. Господь дарував матері особливий зв’язок зі своїм дитиною, і сила материнської молитви здатна творити великі чудеса.
Ісус відкриває апостолам істину, що кожен, хто має віру, може словами переміщати гори. «Істинно кажу вам, якщо матимете віру і не засумніваєтеся… і горі цій скажете: піднімись і ввергнися в море, – буде; і все, чого не попросите в молитві з вірою, отримаєте» (Мф. 21; 21-22).
Ми знаємо, що перша людина словом керувала стихіями. З гріхопадінням людський рід позбувся благодатного дару влади слова. Але не повністю.
Особливу силу має слово матері, звернене до Бога з проханням про свою дитину. З першого дня народження дитини мати живе її диханням, її сльозами і усмішками. У цьому сенс її життя.
Життя матері – це свого роду самопожертва. Саме тому материнське благословення і материнська молитва особливо дієві.
(До речі, будьте обережні зі словами – також дієві необережні осудливі слова матері та її прокляття на адресу своїх дітей)
Відносини між батьками і дітьми будуються за образом наших відносин з Богом, про що сказав і Ісус, давши батькам особливу владу над дітьми: «Діти, слухайтеся своїх батьків у всьому, бо це догідне Господу» (Кол. 3; 20). «Шануй батька твого і матір твою, щоб подовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі» (Вих. 20; 12).
І саме з цією владою пов’язана і особлива сила материнської молитви.
Сила материнського слова полягає не тільки в жертовній любові матері, але й у найціннішому і найдорожчому – її клопотанні перед Богом.
Перші приклади молитви матері ми бачимо в Євангелії, де Божа Матір має дуже смиренний образ і голос її ледь чутний.
Проте Бог завжди прислухається до Її тихого голосу.
Так, Вона не проповідувала на площах, Вона не збирала безліч людей, Вона не проповідувала перед великими громадами, але Вона тихо, по-материнськи молилася про нужденних людей Своєму Синові і Її тиха материнська молитва завжди чутна і виконується Богом.
Причому сила материнської молитви (як і будь-якої іншої молитви) не в кількості слів, а саме в силі цих слів, сказаних матір’ю.
Хочете, щоб ваші діти були щасливі і збережені Богом, моліться за них щиро:
«Господи Ісусе Христе, Сину Божий, благослови, освяти, збережи дитину мою (ім’я) силою Животворящого Хреста Твого. Амінь.»
