Часто святі отці кажуть також, що «якщо ти молишся тільки тоді, коли встав на молитву, то ти ніколи не молишся». З цим погоджуються і ченці, які якщо не одну говорять молитву, то іншу. І у світі можна бути ченцем. Якщо молитися, то нехай коротко, але завжди.
«Потрібно повертати наш розум до Бога не тільки стоячи на молитві, але готуватися до неї цілий день, все життя — і це само собою вже буде молитва». Про таку ж форму невпинної молитви пише у своїх працях і великий молитовник о. Іоанн: «Скрізь і завжди, чи йду я, чи їду, сиджу чи лежу, думка про Бога ніколи не залишає мене. Я молюся Йому духом, уявляю Йому в думках і споглядаю Його перед собою».
А не погано б вдаватися до Бога своїм молитовним проханням, тільки палко, щиро, з великою вірою. Але найчастіше саме молитва Ісусова дуже улюблена ченцями та мирянами.
Ісусова молитва звучить: “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий помилуй мене грішного”.
До неї не потрібно готуватися, відкладати свої відносини, її, як і інші можна творити безупинно. І навіть треба. Але все якщо немає сил і поки бажання читати її, то можна від щирого серця, з придихом, як радить і повчає єпископ Феофан Затворник вчиняти так: «Треба впродовж дня частіше до Бога з серця кликати короткими словами, судячи з потреби душі та поточних справам.
Починаєш що, наприклад, кажи: “Благослови, Господи”. Закінчуєш справу, кажи: “Слава Тобі, Господи”, – і не язиком тільки, а й почуттям серця. Пристрасть яка піднімається, кажи: «Врятуй, Господи, гину». Знаходить темрява сумнівних сумнівів — взивай: “Зведи з в’язниці душу мою”. Має бути неправі справи, і гріх тягне до них – молися: “Настав мене, Господи, на шлях”; гріхи пригнічують і тягнуть у відчай – закричи голосом митаря: “Боже, милостивий буди мені грішному”.
Або просто часто кажи: “Господи, помилуй”, “Володарко Богородице, помилуй мене!”, “Ангел Божий, хранитель мій святий, захисти мене”, або іншим яким словом взивай. Тільки, якомога частіше роби ці волання, завжди намагаючись, щоб вони з серця виходили». Тут, як бачимо, єп. Феофан пропонує нам протягом усього дня невпинно підносити короткі молитви, залежно від наших справ та стану, з проханнями про допомогу, захист та зміцнення нас.
Тільки молитва, тільки таке християнське кохання може достукатися до людини, але людина егоїстична. І ще саме так повчав старець Порфирій (Баїракторісі): “Ми повинні співчувати і молитися Богу, щоб Він помилував і нас, і його. І Бог допоможе обом. Але якщо ми розгніваємось на нього, тоді ворог із нього перескаче на нас і буде грати нами двома. Засуджуючий інших не любить Христа.
Любов нехай буде лише у Христі. Щоб принести користь іншим, потрібно жити в Божій любові, інакше ближньому не можеш допомогти. Не можна ґвалтувати іншу людину, настане його година, настане той момент, треба лише молитися за нього. Мовчанням, терпінням і насамперед молитвою ми таємниче приносимо користь іншим людям”.
