Блаженна Матрона народилася в 1885 році в селі Себине Тульської області в бідній сім’ї Димитрія та Наталії Ніконова. Від народження Матрона була не просто сліпою, у неї зовсім не було очей, але Господь дарував їй духовний зір. З ранніх років блаженній Матроні були відомі не тільки людські гріхи, злочини, а й думки.
Вона відчувала наближення небезпеки, передбачала стихійні та громадські лиха. За її молитвам люди отримували зцілення від хвороб і розраду в скорботах. До хаті Ніконова, до сліпої дівчинки йшли люди, тягнулися підводи, вози з хворими з навколишніх сіл, з усього повіту, з інших повітів і навіть губерній. Привозили лежачих хворих, яких дівчинка піднімала на ноги.
Бажаючи віддячити Матрону, вони залишали її батькам продукти і подарунки. Так дівчинка, замість того щоб стати тягарем для сім’ї, стала її годувальницею. У 1925 році Матрона перебралася до Москви, прожила в ній до кінця своїх днів. Живучи близько трьох десятиліть в Москві, вона здійснювала то духовно – молитовне служіння, яке багатьох відвернуло від загибелі і призвело до спасіння. Допомога, яку подавала Матрона болящим, не тільки не мала нічого спільного з замовляннями, ворожінням, так званим народним цілительством, і іншими чаклунськими діями, але мала істинно християнську природу. Саме тому праведне Матрону, так ненавиділи всілякі чаклуни, про це свідчать люди, які близько знали її в московський період життя. Перш за все Матрона молилася за людей. Будучи угодницею Божою, багато наділена понад духовними дарами, вона просили у Господа чудесну допомогу від недуг.
Коли почалася війна, блаженна просила всіх, хто приходить до неї приносити вербові гілки. Вона їх ламала на палички однакової довжини, очищала від кори і молилася. Її ближні згадували, що пальці її були в ранках. Матрона могла духовно присутнім в різних місцях, для її духовного погляду простору не існувало. Вона часто говорила, що буває невидимо на фронтах, допомагає нашим воїнам. У день Матронушка приймала до сорока чоловік.
Люди приходили зі своїми бідами, душевним і тілесним болем. Вона нікому не відмовляла в допомозі, окрім тих, хто приходив з лукавими намірами. Інші бачили в матінці народну цілительку, яка в силах зняти порчу або пристріт, але після спілкування з нею розуміли, що перед ними Божа людина, і зверталися до Церкви, до її рятівним Таїнств. Допомога її людям була безкорисливою, вона ні з кого нічого не брала.
Молитви матінка читала завжди голосно. Вона підкреслювала, що допомагає не сама, а Бог за її молитвами: “Що, Матронушка – Бог, чи що? Бог допомагає!” Зцілюючи недужих, матінка вимагала від них віри в Бога і виправлення гріховного життя. Так, одну відвідувачку вона питає, вірує вона, що Господь сильний її зцілити. Що живуть в цивільному шлюбі вона благословляє обов’язково вінчатися в Церкві. Всім обов’язково носити натільний хрест.
Матронушка часто говорила “Якщо народ втрачає віру в Бога, то його осягають лиха, а якщо не кається, то гине і зникає з лиця землі. Моліться, просіть, кайтеся! Господь вас не залишить “. 2 травня 1952 року вона померла.
Перед своєю смертю блаженна Матрона сказала: “Все, все приходите до мене розповідайте, як живий, про свої скорботах, я буду вас бачити, і чути, і допомагати вам”.
8 березня 1998 року, в Неділю Торжества Православ’я, з благословення Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія, були знайдені чесні останки блаженної Матрони. Після заупокійної літії, досконалої в храмі на честь зішестя Святого Духа, труну з чесними останками стариці Матрони було доставлено в Данилов монастир і поміщено в надбрамний храм в ім’я преподобного Симеона Стовпника. 30 квітня 1998 року було скоєно перенесення чесних останків в храм Святих отців семи Вселенських Соборів, а 1 травня – в Свято-Покровський жіночий монастир. З цього моменту почалося паломництво в обитель тисяч віруючих людей, хто поважає святу пам’ять праведного стариці Матрони – Матронушки, як ласкаво називали її в народі. Сюди приходили і приходять сотні листів з проханням помолитися блаженній, деякі з них адресовані їй самій. Сестрами обителі була заведена особлива книга, куди ретельно заносилися випадки чудесного заступництва, наданого віруючим за молитвами блаженної Матрони. Його свідками не раз ставали насельниці Покровського монастиря, твердо вірять, що саме блаженна Матронушка допомагає їм у відновленні обителі.
Відспівування і поховання блаженної Матрони були початком її прославлення в народі як угодниці Божої. “Після моєї смерті на могилку мою мало буде ходити людей, тільки близькі, а коли і вони помруть, запустіє моя могилка, хіба зрідка хто прийде: – передбачала блаженна Матрона. – Але через багато років люди дізнаються про мене і підуть натовпами за допомогою в свій смуток і з проханнями помолитися за них до Господа Бога, і я всім буду допомагати і всіх почую “. Ще матінка говорила, що всі, хто довірить себе і життя своє її клопотанням до Господа, врятуються. “Всіх, хто звертається до мене за допомогою, я буду зустрічати при їх смерті, кожного”. День пам’яті блаженної Матрони 2 травня (19 квітня ст. Ст.).
