Жив у одному селищі швець. Жив праведно, мав сильну віру. І ось перед одним із великих церковних свят швець занедужав. Засмутився він, що не зможе потрапити до храму. Та раптом, напередодні свята, наснився йому дивний сон: хтось тихим і лагідним голосом промовив:
«Раз ти не зможеш прийти до Мене — Я прийду до тебе цього дня».
Прокинувся швець і зрадів:
— Невже Сам Господь завітає до мене? — подумав він.
Весь ранок швець прибирав оселю, готував святкові частування й усього себе налаштовував на зустріч із Божественним Гостем. Під час приготувань він раптом побачив за вікном хлопчика, який ридав. Покликав його до себе і запитав:
— Чому ти плачеш?
— У мене сьогодні порвалися черевики, і мені нема в чому ходити. А в нас у родині дуже скрутно, нові купити не можемо…
Швець заспокоїв дитину:
— Давай мені свої черевики, я їх полагоджу.
Невдовзі хлопчик, щасливий і усміхнений, уже стояв у відремонтованих черевиках. Провівши малого, швець продовжив готуватись до зустрічі.
Надвечір до нього прийшла бідна жінка й сказала:
— Пробач мені! Я віддала тобі свої чоботи на ремонт, але не маю чим заплатити. А тепер вже без чобіт не обійтись — холоди настали…
Швець усміхнувся й відповів:
— Твої чоботи вже готові. Бери й носи на здоров’я! — і віддав їй взуття, нічого не вимагаючи.
Настала ніч. Усі справи були завершені, і швець сів біля вікна чекати Гостя. Йому дуже хотілося спати. Засмучений від того, що так ніхто й не прийшов, він почав стелити собі постіль. Та раптом у двері постукали.
На порозі стояв подорожній. Змучений, змоклий і змерзлий, він промовив:
— Пусти мене переночувати. Я весь день у дорозі, втомився, а проситись мені більше нікуди — ніхто не приймає.
Змилувався швець і пустив його до хати. Поклав на своє ліжко, а сам постелив собі на підлозі. Засинаючи, подумав із жалем:
— Напевно, я виявився негідним Гостя… Він так і не прийшов до мене сьогодні. Не удостоїв мене честі розділити це велике свято…
З такими сумними думками швець заснув. І знову побачив сон — той самий тихий, лагідний голос мовив:
— Я сьогодні приходив до тебе тричі, і кожного разу ти Мене радо приймав.
