Тимчасове насолода є наживка на гачку гріха, від сатани закинута.
Тимчасове ж страждання є гірке, але корисні ліки, якщо витерпимо – то воно нам під Порятунок; адже ми гідні за гріхами гіршого. Бог посилає страждання в Порятунок нам, приймай його зі смиренням і радістю. «Милість Свою Господь мені послав», – говорив отець Іоанн Кронштадтський про свою хворобу.
Мука і навіть смерть не суто зло. Гріх, незнання Бога, недбальство – ось зло, загибель душі.
Наклеп, покарання (коли і буваю не винен), образа, гоніння, образу, хвороба, злидні, голод, холод, ув’язнення, праця каторжна – все терпи з вдячністю. Все зобов’язуюсь терпіти Бога ради, відпущення гріхів і будучого блаженства з радістю, подякою.
І спокусі радіти слід – і перемагати його, терпінням і молитвою до Бога про допомогу, дякувати Господу за цю спокусу, бачити тут Промисел Божий.
Свої скорботи, хвороба слід приховувати – будь весел перед людьми; думай: яке їм діло до моїх скорбот.
Хто потерпить докучання, без праці спасеться. Великомучениці Варварі Спаситель в її стражданнях дав обітницю: «витерпить до кінця, щоб незабаром насолодитися вічними благами в Царстві Моєму».
Христос – Цар наш – страждалець; Він – Цар мучеників, жебраків, гнаних. І Цариця – Богородиця – страдниця.
Потерпи – Господь терпів невинно мене заради, і що, невже дарма? Ось і ти терпи.
«У терпінні знаходить мужність», – говорить святий Єфрем Сирин.
Терпіти не будеш – бісу жертвою будеш.
Терпіти треба все без винятку, приймаючи те, як від руки Божої. Терпи мужньо все, переборюй себе. Бога ради неси недуги і хрест.
Свій хрест важкий, але, перетвориться на хрест Христовий – робиться легкий. Сам Господь говорить про це: ярмо … Моє любе, а тягар Мій легкий (Мт 11, 30). Досягнеш цього, якщо, навіть і каючись, будеш дякувати Христа; від подяки і славослів’я – приходить радість. Чи не нарікай на тяжкість твого хреста, але багаторазово повторюй: слава Богу!
Надійся на допомогу Божу. Адже надія … не осоромить (Рим 5, 5).
Хворієш – чекай зі сподіванням розради від Бога; коли ж радієш – чекай від Бога упокорюється скорботи. І так буде.
Якщо ти в нездоров’я сумуєш – то як би «втішатися» роздратуванням. Це не корисно.
Молися: «Господи, ними ж села долями спаси нас, грішних. Допоможи нам, грішним, благодушно терпіти їх посилають Тобою скорботи ».
Якщо всупереч бажанню терпиш хворобу, холод, досаду, докір, глузування – згадай Царя, без волі і ведення Якого ніщо не відбувається. Раз Він допустив це – це і є найпотрібніше – краще тобі. Ти ж часто молишся: «Хай буде воля Твоя». Ось і відкидай свою волю, підпорядковуючи її волі Божій.
