П’ята глава Послання апостола Павла до ефесян, являє собою ряд моральних настанов, які зазвичай розміщує Павло в кінці своїх Послань. Крім іншого, проповідник стосується дуже важливою і в усі часи актуальної теми – пізнання волі Божої. «Допевняйтеся, що приємне для Господа» (Еф. 5:10), – говорить він. А трохи нижче, в 17-му вірші тієї ж глави, Павло вже прямо наказує: «Пізнавайте, що то є воля Божа» (Еф. 5:17).
Найцікавіша тема стосується всіх нас. Про неї багато пишуть, говорять. І може бути, тому виходить так, як це часто буває в подібних випадках: при безлічі розмов (а то і просто балаканини) змальовується, затушовується найголовніше і очевидне. Людина йде кудись убік, проходячи повз того, що прямо перед ним. Ось і давайте ми поговоримо сьогодні про пізнання волі Божої, не заглиблюючись особливо в тему, але наголошуючи на тому, що лежить на поверхні і саме тому часто залишається поза увагою.
Перше, що потрібно сказати. Воля Божа вже давним-давно відкрита нам, відкрита в Священному Писанні. Як часто ми дивуємося, хвилюємося – що робити? як вчинити? – забуваючи, що воля Божа і її дію в світі викладені нам людською мовою, записані в Книгу. Звичайно, в Писанні в основному викладені загальні положення, правила життя взагалі, там немає обговорення всіх подробиць, які виникають в нашому житті. Але ж всі приватні рішення людини народжуються з тих самих загальних положень, з того, що називається світоглядом. А Біблія саме формує християнський світогляд, встановлюючи в житті християнина якісь загальні принципи життя – біблійні принципи.
Наприклад, Святе Письмо говорить нам, з одного боку, в чому полягає воля Божа, і з іншого – на що немає волі Божої. «Немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих» (Мф. 18:14); і в той же час: «воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав життя вічне» (Ін. 6:40). Звідси ми вже можемо вивести, що всі наші вчинки повинні розглядатися в контексті нашого спасіння, бо Бог хоче, щоб ми спаслися і прийшли мали життя вічне. Все, що проти заповідей Божих і суперечить нашому спасінню, що не є воля Божа. Все, що допомагає нашому спасінню, вписується в волю Божу.
Це начебто банально звучить, але на ділі зовсім нами ігнорується. Ми начебто розуміємо, що немає волі Божої, щоб ми грішили, і грішимо. Ми начебто знаємо, що пристрасті наші заважають волі Божої вести нас до спасіння, але з пристрастями не боремося. Дивно, що в головному, загальному, ми прекрасно знаємо волю Божу, але як раз в цьому головному не виконує її. Бігаємо за старцями за тридев’ять земель, мучимо священиків своїми питаннями, а фундаментальних положень волі Божої, відомих всьому, не виконуємо. Чи готові хоч на край світу з’їздити, щоб дізнатися, згорнути бізнес або розгорнути, залишитися на місці або виїхати, одружитися або не одружуватися, а очевидних і найважливіших речей не робимо. Запитай такого бентежного людини: «Євангеліє часто читаєш? У храмі хоча б по неділях стоїш? Висповідатися, причащаєшся? Молишся, постиш? »І у відповідь, швидше за все, буде тиша. «А волю Божу знати хочеш?» – «О, так, дуже хочу».
Але все-таки, скаже хтось, адже є важкі життєві ситуації, які хочеться вирішити згідно з волею Божою. Так, безумовно. І церковний досвід пропонує нам безліч варіантів вирішення цих питань, і ми всі їх знаємо. Давайте згадаємо про них.
Перш за все нам подаровані Богом совість, розум і серце. А ще у нас є молитва. А ще – можливість духовного ради з більш досвідченими християнами. Якщо людина помолиться, порадиться зі священиком (або з більш досвідченим братом), а потім сяде, подумає, прислухається до голосу свого серця і спробує прийняти чесне рішення по совісті, невже Бог не подарує йому правильне рішення? А якщо навіть людина і помилиться, по духовної недосвідченості, то хіба Господь поправить його, як турботливий вчитель поправляє дитини при невірній відповіді? Так ми і не можемо завжди, брати і сестри, чинити правильно, бо всяк чоловік є брехня. Апостол Павло одного разу написав чудові слова: «До чого ми досягли, так і повинні мислити і в тім самім далі» (Флп. 3:16). І подібне місце: «Не думайте про себе більше, ніж належить думати» (Рим. 12: 3). І справді, ти що, людина, вирішила проникнути в таємницю Промислу Божого? Вирішила стати Божою платівкою? Заспокойся, зійди на землю і навчися жити хоча б по совісті. По-людськи для початку, а не відразу по-Божому.
До того ж, в світі християнства часто відбувається така парадоксальна річ: навіть неправильний вибір в житті віруючої людини, зроблений по совісті, може стати згодом правильним. Що мається на увазі? Якщо людина з роками зрозуміє свою неправоту, оплачують свою помилку, то покаяння і смирення, що народжуються від цієї помилки, перетворять її в необхідну для цієї людини віху в духовному шляху. Як і каже апостол Павло: «Люблячий Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Рим. 8:28). Наприклад, в житії преподобного Серафима Саровського ми читаємо, що його трирічна молитва на камені була обумовлена сильною духовною лайкою, що її збудував був на неї диявол. Через що була ця лайка? Преподобний Варсонофій Оптинський казав: через те, що святий Серафим відмовився від ігуменства в якомусь монастирі, хоча начальство і просити його. За розумом великого Оптинського старця, це була помилка преподобного Серафима, за що той поніс важку бою, а але в контексті всього житія Саровського чудотворця цей подвиг був необхідний як нова сходинка до його духовному зростанню.
Тому ми повинні розуміти: воля Божа не є щось таке, що необхідно вгадати, як в спортлото. Ні! інакше потрібен був би не Христос, а оракул. Помолившись, порадившись, людина приймає рішення по совісті, і Бог поважає такий вибір, бо він зроблений не за лукавством. Помилилася людина – Бог поправить. Гне своє людина – Бог покарає, напоумить. Порятунок є процес синергічний, в якому беруть участь як Божественна воля, так і людська. І не потрібно представляти нашого Господа, Який є Любов, в образі упорядника труднорешаемих завдань з вищої математики. Господь не хоче нас заплутати і не поставляє нам перешкод на шляху до спасіння, але прибирає їх. Бог бажає відкрити нам Свою волю! Плутаємося ми самі, в нашому власному невігластві і небажання жити чесно.
Отже, підіб’ємо підсумок. Фундаментальні положення волі Божої викладені в Писанні. Добре знання Писання, при правильному, церковному його розумінні, утворює православний світогляд, яке допомагає людині жити по волі Божій. Для окремих випадків, що вимагають особливих рішень, у нас є голова на плечах, серце в грудях, і совість – голос Божий в людині. При цьому ще завжди є ті, з ким можна порадитися. Воля Божа визначається в синергічно процесі взаємодії Бога і людини.
Нехай Христос навчить нас жити просто, жити чисто, жити по совісті, щоб виконати нам святу волю Його, благу, бажану і досконалу!
