Бог всюдисущий. Будь-яка точка Всесвіту може з рівним правом сказати, що Він у ній. Але Бог не лише присутній, Бог каже. Голос Божий звучить завжди і скрізь. Головним чином Господь говорить через Своє Слово, що залишилося для нас у Біблії. Але є й інші способи, якими Бог нагадує про Себе.
Бог говорить через природу
«Небеса проповідують славу Божу, і про діла рук Його говорить твердь. День передає мову, і ночі відкриває знання. Немає мови, і немає частини, де не чути голос їх. По всій землі проходить їхній звук, і до меж всесвіту їхні слова» (Пс. 18:2-5). Бог розмовляє з людьми через природу, Своє творіння.
Написано, що «словом Господа небеса і земля створені так, що з невидимого походить видиме» (2Пет. 3:5). А апостол Павло пише, що Бог не лише все створив, а й тримає все Своїм Словом (Євр. 1:3). Виявляється, Всесвіт дотримується Його Слова! По всій землі йде дощ, проноситься вітер, відбувається зчеплення атомів у речовині, цвітуть квіти. Чому? Бо одного разу Бог сказав: «Хай буде!» “Він сказав – і сталося, наказав – і відбулося” (Пс.32). У кожному творінні є Слово Боже, «бо ми ним живемо і рухаємось і існуємо» (Дії 17:28).
Ось чому, коли людина виїжджає за місто, щоб просто помилуватися природою, поміркувати, щось завжди відбувається у його серці. Раптом приходять думки про те, звідки це все взялося. Так Бог через Своє творіння розмовляє з людиною, яка хоч на хвилину зупинилася у безперервному русі, звільнила своє мислення.
Бог говорить через совість
Філософ Декарт стверджував: “Дві речі переконують мене в бутті Бога: зоряне небо над моєю головою і закон совісті всередині мене”. Це закон, який змушує нас робити те, що зовсім невигідно. Цей голос совісті іноді дуже докучає, бо всаджує особистість як би на лаву підсудних і говорить їй невтішні речі про неї саму, про її вчинки.
Одна людина, яку посадили у в’язницю за багаторазові вбивства, у розмові з психіатром розповіла, що коли вона вперше вбила, її рвало. Совість настільки викривала вбивцю, що той напився до втрати свідомості. Але коли вдруге скоїв вбивство, було легше, втретє ще легше, а потім вбивства «як насіння лузкав».
Совість можна розтоптати, її можна зганьбити, навіть спалити, але вона в нас є. Кожен народжується з совістю, і це «радіохвиля», на якій людина чує Божий голос, звернений до нього. Стародавні євреї називали його премудрістю.
Бог говорить через сни
«Бог говорить одного разу і якщо того не помітять, уві сні в нічному видінні, коли сон знаходить на людей, під час дрімоти на ложі. Тоді Він відкриває в людини вухо і зображує Свою настанову, щоб відвести людину від будь-якого підприємства і віддалити від неї гордість, щоб відвести душу її від прірви і життя її від поразки мечем» (Іов. 3:14-17). Вдень людина сильно зайнята, ну просто не може зупинитися! Тоді Бог відкриває вухо людини вночі і зображує Свою настанову. Як правило, це дуже зрозумілі сни, вони добре запам’ятовуються, логічні, і людина в собі знає, що через цей сон хотів сказати їй Господь.
Бог говорить через хворобу
Так, виявляється, Бог говорить через хворобу та через інші скорботи. «Або він (людина – ред.) розуміється хворобою на ложі своєму та жорстоким болем у всіх кістках своїх, – і життя його відвертається від хліба і душа його від улюбленої їжі» (Іов. 33:19). «Яка жорстока розмова!» – обуриться хтось. Але якщо людина по-доброму не розуміє? Якщо він відкидає Слово Боже, що говорить через совість, сни, інші джерела? Розмова через хворобу жорстока, але Бог любить людей і хоче зупинити їх на шляху до пекла.
У притчах Соломона написано: «У всіх шляхах твоїх пізнай Його. І він спрямує стежки твої» (Прип. 3:6). Якщо Бог загострює твою увагу на чомусь, якщо Він прагне зупинити тебе на неправильному шляху, не пробивай стіни чолом – лоба розб’єш.
Бог створив матерію, і Він використовує її. Він говорить з людьми на зрозумілому рівні: людською мовою – через Біблію, через сни чи хвороби.
Божі канали всередині нас
Які канали використовує Господь найбільше, щоб відкривати нам Себе, Своє слово? «Вкладу закони Мої в їхні думки і напишу їх на серцях їхніх, і буду їх Богом, а вони будуть моїм народом» (Євр. 8 гл.). Не треба йти за моря. Слово Боже близьке до тебе: воно – у серці твоїм. Думки, що спрямовують нас на добро, на служіння ближньому, на прощення – не наші. Часто думаємо, що такі думки просто прийшли на серце, але це «Дух Святий свідчить духу нашому», як чинити в тій чи іншій ситуації. Часом на думку спадає знання про те, що треба робити. Але важливо розуміти, що наші одкровення ніколи не суперечитимуть написаному, надрукованому Слову в Біблії, яке є еталоном, критерієм для перевірки будь-якого одкровення. Бог не суперечить Сам Собі.
Як почути?
Що ж потрібно робити, щоб голос Божий чути більш ясно і розвиватися в цьому? Треба рости в пізнанні Господа, і тколи все прийде само собою.
У спілкуванні з Богом ми все більше починаємо розрізняти Божий голос і голос диявола, голос нашого тіла.
Намагайся «чистим словесним молоком» – читай Святе Письмо, дихай молитвою, зігрівайся у спілкуванні з віруючими, висловлюй себе у служінні, у свідченні про Христа іншим людям. Уникайте розриву контакту з Богом через гріх. «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт. 5:8). У чистих серцем немає місця дияволові. Диявол не зможе до них вторгнутися, бо йому нема за що зачепитися. Якщо ж раптом згрішиш – покайся. Навіть якщо минув час, «згадай, звідки ти спав, покайся і роби колишні справи» (Об’явл. 2:5). Виконуй відкриту волю Божу і не проси нових одкровень, доки не виконаєш тих, що вже отримав від Бога.
На що ти налаштований…
Якось двоє друзів йшли вулицею великого американського міста. Один із них – американець, інший – індус. Навколо було галасливо, проносилися автомобілі, але раптом індус зупинився і сказав:
– Стривай. Ти чуєш, як цокоче цикада?
Американець відповів:
– Звідки тут цикада? Такого не може бути.
Через дорогу розташовувався невеликий парк. Індус пішов туди та приніс цикаду. Американець здивувався:
– Ось це у тебе слух!
– Ні, у мене звичайний слух, просто ти налаштований на інше, – пояснив індус.
Американець заперечив:
– Ні, тут щось особливе, надприродне! Неможливо в такому шумі почути стрекотіння цикади.
– Добре, я зараз тобі доведу, – сказав індус.
Він дістав жменю дрібниці і кинув гроші на асфальт. Навколишні одразу обернулися. Після чого індус сказав:
– Ось бачиш, ви налаштовані на дзвін грошей, а я приїхав із Індії, я налаштований на звуки природи, тож почув цикаду.
Все залежить від того, на що ми налаштовані. Бог скрізь. І Його не треба просити поговорити з нами. Це Він хоче пробитися через товщу нашої байдужості, занепокоєння, зайнятості, щоб поспілкуватися з нами.
Щоб наші стосунки з Богом і здатність Його слухати розвивалися, потрібно обов’язково мати якесь відведене місце, де ми могли б заспокоїтися, перейти на спілкування з Ним. Христос говорив: «Ти ж, коли молишся, увійди в кімнату твою і, зачинивши двері твої, помолися Батькові твоїм, Який таємно; і твій Батько, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мт. 6:6).
Цією кімнатою може стати будь-яке місце, навіть балкон, ванна кімната, просто лава в скверику. Що завгодно, де можна було б усамітнитися з Господом. Адже джерело нашої сили невидиме. Він – у Бозі. І потрібно якнайчастіше припадати до цього джерела, щоб мати силу виконувати Божі завдання на цій землі.
