«Після розлучення з чоловіком я залишилася одна з дочкою, без роботи та засобів для існування. Шукала вихід зі своєї плачевної ситуації і за порадою подруги звернулася до Бога за допомогою», – розповідає Світлана.
– Світлана, чому Ви вирішили наслідувати пораду подруги?
– Надихнув її особистий приклад. Я побачила її стійкість і життєлюбність під час труднощів, які вона проходить після тяжкої втрати сина. Мені захотілося дізнатися про такого Бога, Який дає сили людині в найважчих ситуаціях.
Я прийшла на недільне служіння разом із подругою до церкви у сусідньому селі і почула проповідь священника . Здавалося, що вся проповідь була саме для мене. Зрозуміла, що мені потрібно покаятися перед Богом за своє гріховне життя і прийняти Ісуса Христа в серці як свого особистого Спасителя. Потім вступила у завіт із Господом через святе водне хрещення. Почала разом із дочкою відвідувати богослужіння, читати Біблію, вчилася молитися.
Тоді я працювала в магазині, де треба було робити неправильні речі. Ще продовжувала курити, хоч розуміла, що для віруючої людини це неприйнятно. Оскільки Бог мене вже почав міняти, мені дуже хотілося розлучитися з цигарками та перестати обманювати людей на роботі. Я почала молитися про це.
Буквально за кілька днів я потрапила до лікарні, де довелося кинути палити. А коли вийшла з лікарні, втратила роботу. З Божої ласки я знайшла нову роботу, де мені не доводилося нікого обманювати.
Але випробування тривали: несподівано я перенесла важку операцію та ще тяжчий відновлювальний період: не могла їсти, пити, говорити, ходити і навіть дихати нормально.
І ось тут відчула нескінченну любов Господа до мене, немічної. Це кохання прийшло через нашу церкву. Мої брати і сестри дбали про мене, допомагаючи пройти цей важкий період. Забезпечували грошима та продуктами. Молилися, підбадьорювали, не залишали поза увагою мої проблеми. І саме в цей час я зміцніла духовно, почала зростати в пізнанні Бога, пройшла свої випробування без нарікання та зневіри.
Звісно, труднощі є і зараз. Але я зрозуміла головне: всі ті події, які зовні виглядали як руйнування всього, – це не руйнація, а зміни Божого задуму. Змінилося моє мислення, ставлення до життя. Я стала дорожити кожним днем і радіти будь-якій дрібниці. Пішов страх про моє здоров’я.
– Скільки років Ви у Господі?
– Ще немає і двох років, як я стала віруючою людиною. Але в мене вже все по-новому: є чесна робота, правильні пріоритети, цінності та розуміння сенсу мого життя.
– Що Вас тішить зараз?
– Ми продовжуємо спілкуватися із чоловіком, хоч і не живемо разом. Він не залишив мене тоді, коли я захворіла. Відвідував у лікарні, дбав. Я молюся за нього і вірю, що Бог приведе його до Себе. І, якщо Господь захоче, Він відновить нашу сім’ю, але на Своїй основі.
У мене також є нове коло спілкування в особі сестер та братів із церкви. Вони стали моєю сім’єю. Я ціную це і вдячна всім серцем Господу. Ці люди мені дуже дорогі. У мене з’явилася впевненість у тому, що я не покинута самотня жінка. Я є улюбленою дочкою Небесного Батька.
Тепер знаю: там, де ми, люди, ставимо крапку, Бог ставить тільки кому. У мене попереду – довге щасливе життя. З Богом я подолаю всі труднощі. Він – найкращий лікар та сценарист нашого життя. За це Йому велика слава!
