Людині неможливо впоратися з бісами без Божої допомоги. Адже біси відносяться до ангельських сил, тобто мають більші можливості, ніж люди. Як же існувати в цьому світі, якщо сатанинські орди бажають занапастити людство на зло люблячому Богу? Чи потрібно боротися, якщо результат передбачуваний – він сильніший? Ці питання задають собі дуже багато, не знаючи, як правильно на них відповісти.
Але є й інша категорія людей, це ті, які готові боротися і не бачать собі ніякої можливості капітуляції, ніяких поступок не бажають робити. Вони також задають питання, але іншого порядку: як перемогти бісів, чого вони бояться, який спосіб вплинути на них?
Відповіді на ці запитання дав Господь, сказавши про те, що людина не може нічого, а ось Богу все можливе! Тому в боротьбі з бісами потрібно передусім звертатися по допомогу до Бога, який дасть сили, засоби та можливості.
Також відповідь на запитання про те, чого бояться біси, дають святі отці Православної Церкви та священики.
Один із світочів християнства, святитель Микола Сербський, розповідав про блаженного Іоанна Вострського, який одного разу духовним зором побачив навколо себе бісів. Блаженний молився, а біси стояли довкола нього, не наближаючись і не йдучи. Він спитав, чого бояться сатанинські поріддя? Вони відповіли, що їм не дають можливості підійти до людини три речі:
хрест на грудях людини;
свята вода, якою омиваються люди;
Святе Причастя – це найстрашніше для них.
Хрест, який є втіленням перемоги любові, яка пройшла через страждання, захистить будь-якого християнина. Та ось тільки в тому випадку, якщо він носиться, саме як символ Хресної Жертви Спасителя, а не як прикраса. Тому дорослі, які надягають на дітей хрестики, сподіваючись на захист Господа, повинні молитися за них, поки діти малі. А потім пояснити, що це не прикраса та не талісман, а знак любові Господа до людини, знак причетності до сім’ї Православної Церкви.
Свята вода у пляшці або при окропленні в храмі, це не просто краплі та вогкість, а символ духовної та тілесної чистоти.
Святе причастя – це з’єднання з Господом, яке, звичайно, найбільше не подобається бісам, адже в цей час Господь перебуває в людині, висвітлюючи його душу і освячуючи грішне тіло на деякий час. Тому не можна надовго відлучати себе від Причастя, як би не плював він свої інтриги. А він це може, завантажуючи роботою, вмовляючи поспати в неділю, не даючи ввечері прочитати молитви перед дієприкметником і тим самим відтягуючи наступної неділі, а потім ще й ще.
Автор знаменитого «Квітника» священник Дорофей, який жив на початку 17 століття, виділяє 6 чеснот, яких бояться біси:
Голодного чрева, тобто людина, яка утримується, не навантажує себе зайвою їжею, менш вразлива для їх впливу, ніж чревоугодник та ненажера.
Спраги, коли людина прагне правди і не відволікається на сторонні речі.
Молитви Ісусової, тому що людина, яка постійно перебуває в молитві, не допускає в голову і серце грішних думок.
Хресного знамення, тільки доброго, що відбувається з почуттям та розумінням.
Святого Причастя, чим частіше, то краще.
Демони бояться людей, які вірять усією душею, не сумніваються і у всьому сподіваються на Бога.
Сьогодні, коли битва з сатаною перейшла вже в реальну фазу, коли біси вселилися не тільки у простих людей, а й у можновладців, ці поради дуже важливі. Щоб врятуватися та врятувати своїх близьких, варто скористатися ними. Відвідуйте храми, моліться, сповідайтеся, причащайтесь. Причащайте частіше за своїх дітей і порятунок буде з вами. Будьте милосердні і любите один одного, тоді біси вам не страшні!