Братство преподобного Йосипа Ісихаста «Спокуси, скорботи, смутку, що приходять або від диявола, або від людей, або порушувані світом, який ми несемо в собі, – все це ліки, все це посилається Божим Промислом для того, щоб до нас повернулося втрачене нами душевне здоров’я», – каже сучасний афонський подвижник архімандрит Єфрем Філофейскій.
До Вашої уваги п’ять повчань відомого Святогорця і його вчителя, старця Йосипа Ісихаста, з духовними рецептами для сучасних християн.
Осуд і пристрасті
Преподобний Йосип Ісіхаст, афонський старець, говорив своєму послушнику, майбутнього архімандриту і теж старцю Єфрему (Мораітісу):
– Дитя моє, плотська боротьба займається не стільки від їжі, від пиття, від вина і від сну, скільки від осуду.
– Чому старче?
– Щоб ми пізнали, що і ми тієї ж самої природи. Пізнали, що і з нами воює той же самий диявол і що ми всі гідні рівного засудження.
Хочеш дізнатися ще про одну міру?
– Про яку, старче?
– Якщо хто не судить свого ближнього, то це – свідчення, і властивість, і доказ, і посвідчення врятованої людини. Той, хто не судить, не буде засуджений.
Проси вибачення
Постійно принось покаяння, коли грішиш, і не втрачай часу. Бо чим більше гаєшся, з тим щоб попросити вибачення, тим глибше дозволяєш лукавому пускати в тобі коріння. Не давай йому посилюватися тобі на шкоду. Отож, не впадай у відчай, падаючи, але, піднімаючись, з ретельністю принось покаяння, кажучи: «Прости мене, Христе мій, я людина і немічна».
Це – не залишення. Але так як у тебе поки що багато мирської гордості і марнославства, наш Христос попускає тобі грішити, падати. Щоб ти кожен день відчутно пізнавав свою слабкість і терпів падаючих. Щоб не засуджував братів, якщо вони грішать, а підтримував їх. Так що, коли падаєш, кожен раз знову піднімайся і відразу проси вибачення.
Старець Йосип Ісіхаст
Як Бог очищає серце
Людський розум легко забруднюється і легко очищається. Серце ж, навпаки, важко очищається, але і важко забруднюється. Серце все наскрізь пронизане корінням пристрастей. Коріння всіх пристрастей сидять саме в серці. Тому всі ми відчуваємо біль, коли Бог, який бажає порятунку людини і ненавидить смерть його душі, бере час від часу і немов деяким духовним пінцетом захоплює коріння пристрастей і намагається забрати їх з вашого серця, щоб воно, звільнившись від пристрасного стану, отримало свободу і людина змогла відчути радість і своїми очима побачити світло Божественного Воскресіння.
Архімандрит Єфрем Філофейскій
Дорогою терпіння
Брати мої добрі, якщо когось кривдять в цьому світі і він захоче знайти справедливість, нехай знає, що вона – в несенні тяготи свого брата, ближнього до останнього подиху і в терпінні всіх печалей справжнього життя. Бо кожна скорбота, яка приходить до нас – будь то від людей, або від бісів, або від нашого власного єства, – завжди несе в собі відповідне придбання. І хто долає її з терпінням – отримує плату: тут – запорука, а там – все повністю.
Отже, терпіння необхідно, як сіль в їжі. Оскільки немає іншого шляху, щоб придбати, збагатитися і царювати. Цю дорогу проклав для нас Христос. І ми, люблять Його, повинні заради Його любові слідувати за Ним. Хоч для нас гіркий полин, проте вона очищає кров і робить здоровим наше тіло. Без спокуси не пізнавши чисті душі, не робиться явною чеснота, не виявляється терпіння. Без спокус не може проявитися здоров’я душі. Це очисний вогонь, який чинить душу чистою і світлою.
Старець Йосип Ісіхаст
Що властиво людині
Нехай ніхто не сподівається на себе, поки душа його ще в тілі. І коли він сходить на Небо, то повинен очікувати, що на наступний день спуститься в пекло. Не кажу вже про те, що в ту ж саму мить може статися спуск. Тому нехай людина не дивується змінам, але зарубає собі на носі, що їй властиво і те й інше.
Старець Йосип Ісіхаст
