Бачачи у молодих людей, що приїжджали на Афон, запальнички і пачки цигарок, преподобний старець Паїсій Святогорець забирав їх і викидав через паркан у ліс. Один хлопець сказав йому:
— Ви, Герондо, цими пачками та запальничками тільки ліс забруднюєте.
Старець, який часто чистив ліс навколо Панагуди від сміття, відповів:
— Тебе що більше турбує: бездушний ліс чи твоя безсмертна душа і тіло — храм Святого Духа, який ти руйнуєш курінням?
Якось до преподобного прийшли чотири молоді наркомани.
— Діти мої, — з болем сказав їм преподобний, — навіщо ви це робите? Навіщо ви так руйнуєте себе?
– Герондо, – відповіли наркомани, – ми думали спочатку чорноти зробити, а потім з тобою поговорити, але …
— Ви й без того вже накаламутили досить… Стривайте, зараз дзеркало принесу, — сказав старець. — Окрім чорної каламуті нічого там і не побачите.
Хлопці посміхнулися до жарту старця і, немов зігріті сонячними променями любові преподобного, відчули себе затишно, як удома. Вони обговорили з преподобним свої проблеми і пішли від нього у рішучості виправити своє життя. Хлопців, які пристрастилися до наркотиків та алкоголю, преподобний заражав радістю та оптимізмом. Таким чином, він давав їм відчути значення духовного життя. Він казав: «Ті, хто вживає наркотики, можуть їх покинути, якщо знайдуть сильнішу залежність — від Христа».
Ще преподобний радив наркоманам їсти більше моркви. І справді, багатьом хлопцям, які їли моркву, було легше перебороти ламання, коли вони поверталися до нормального життя. «Звичайно, справа була головним чином не в моркві, а в його молитвах, — згадували ці люди через роки. — Можливо, за морквою ці молитви просто переховувалися».
Також преподобний старець радив молодим працювати якнайбільше. Він казав, що робота допоможе їм відстати від гріхів та «завести свій іржавий двигун». Іноді навіть допомагав деяким безробітним молодим людям знайти роботу. Але головне — він намагався виробити в них любов, відвагу, страх Божий. «Ми, греки, — казав він, — маємо страх Божий. І якщо ми, греки, втратимо страх Божий, то, не відрізняючись ввічливістю, залишимося ні з чим».
Будучи вже людиною похилого віку, преподобний отець відрізнявся юнацькою жвавістю. Він так радив молодим людям: «Будьте молодцями. Подвизайтесь і нічого не бійтеся. Людина, яка має страх Божий, має право на Божественну допомогу».
Старець із силою виділяв слова «має право», бо знав це з власного досвіду. Він наводив і наочні приклади зі свого життя, згадуючи ті жертви, на які йшов в армії: «На війні я про себе не думав, мене не зупиняли ні холод, ні сніг — навіть думки не виникало про те, що я можу захворіти чи заморозитись. В атаку на всі труднощі я біг першим. Деякі ледарі та труси ховалися за спини інших, але радісними вони не були жодного разу. А ось я відчував радість-радість жертви».
