Коли людину обдурили, обікрали або облаяли ні за що, або обмовили даремно, вона відчуває біль. І це зрозуміло.
Найкраще, що можна зробити в цьому випадку, це помолитися за людину, яка образила. Як молитися, нам показав Спаситель. Він молився за людей, які Його розіп’яли. Він говорив до Бога-Отця:
«Отче! Вибач їм, бо не знають, що творять».
Ця молитва допоможе вам швидко пройти всі стадії психологічного стану горя — від гніву до прийняття ситуації.
Як же так: людина пройшлася по твоїй душі залізним ковадлом, а ти за нього молитися повинен? Це буде дуже корисно, як для тієї людини, яка зробила зле, так і для власної користі.
Смиренність, яку ми хочемо знайти, це прийняття тих життєвих обставин, які тебе руйнують.
Ти можеш злитися на людину десятки років. Він наступного дня про тебе забуде, а ти будеш ходити й думати про нього, подумки лаяти його, гніватися, не спати ночами, хворіти… Тому що образа та злість роз’їдають тебе зсередини.
А якщо ти засмутився, позлився, задумався, а потім прийняв ситуацію, то жити стає набагато легше і набагато спокійніше.
Коли ти молишся за іншу людину, ти сам намагаєшся стати кращим. Ти молишся і за нього, і за себе. І Господь бачить твою спробу стати кращою.
Це дуже нелегко — помолитися за того, хто завдав тобі болю. Логічніше бажати, щоб Господь покарав кривдника за всі його злочини. І я ще повинен молитися за цю погань, у серцях може сказати кожен з нас.
А молитись треба. Коли починаєш молитися за кривдників, у серце приходить спокій. І, можливо, ти навіть згадаєш, що ця людина має багато хороших якостей і багато хорошого робить людям, і взагалі вона чудова людина.
Просто в тебе з ним не склалося чи трапився локальний конфлікт. І він, до речі, трапився не без твоєї участі. А може, він трапився через тебе. За твоєю дурістю чи гордістю…
Коли ми починаємо молитися, щось усередині починає змінюватись. Починають розплющуватися очі. І ми вже можемо подивитися на ситуацію трохи ширше. Просто злість і ненависть спершу застилають нам очі.
Чим більше ми плекаємо свою агресію щодо іншої людини, тим більше вона входить у наше життя. Точніше, ми самі привносимо її у своє життя.
У молитві «Отче наш» говориться:
«І прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим».
Тобто ми просимо Господа пробачити нас так само, як ми прощаємо гріхи своїх ближніх. І що більше я сам прощаю, то більше проститься і мені.
Ці слова – не просто заповіт. Господь не просто змушує нас працювати. Він бажає нам щастя. І тому дає нам ліки, які необхідно приймати. Ліки гіркі, але вони лікують.
Тож молитва за іншого потрібна не іншому, а нам самим. Святі отці кажуть, що коли ми щиро помолимось за ворогів, з нашого серця йде ненависть і бажання помститися. Молитва за ворогів потрібна для того, щоб нам самим очиститись від злості.
А якщо ви не можете молитися за ворогів, то згадайте такі слова Господа:
«Мені помста і Я віддам».
На Господа Бога все покладіть та забудьте. Нехай Господь сам розуміється.
