Багато християн на власному досвіді переконалися у чудотворній дії Ісусової молитви. Якнайчастіше її рекомендують читати і багато священнослужителів – вона будь-якої миті допоможе, втішить, наблизить до Господа. Чудовим прикладом служить історія з життя, розказана однією віруючою жінкою.
Сталося це незадовго після того, як наша героїня прийшла до Господа – безліч прикрощів їй довелося до цього пережити. На душі в неї часто було тужливо і тяжко, але несподіваною і незамінною помічницею стала Ісусова молитва. Читати її жінці порадив один батюшка, який служив у сільській церкві, причому читати постійно, не перериваючись. Жінка так і вчинила – і під час трапези, і в моменти читання, і в розпал робочого дня промовляла вона про себе слова Ісусової молитви.
І, як виявилося, не було нічого кращого, нічого рятівнішого за цю коротку молитву. Вона об’єднувала в собі все й одразу: і справжню віру в Господа, і згадку про Спасителя, і прохання про помилування, і прохання про допомогу у будь-яких випробуваннях і в протистоянні спокусам.
Так поступово й почала відступати туга – на душі від цієї молитви одразу ж ставало тепло, пропадала суєтність, зникало відчуття гнітючої порожнечі. І від гріха вона нашу героїню не раз відводила, коли хотілося тій піти на поводу у своєї слабкості, впасти у відчай, «залити» горе. Чимало часу минуло з того часу, але й сьогодні ця жінка тримається за Ісусову молитву, не забуває про неї ні на мить.
«Згодом мені почало здаватися, що моє життя проходило з користю лише тоді, коли я підносила молитви» – розповідає наша героїня.
Насправді немає особливого значення, як саме ми прагнемо зберегти мир у душі – чи то церковна молитва, чи то молитва до Спасителя. Важливо зберігати вірний молитовний настрій. Батько Небесний почує кожного з нас, якщо ми дійсно хочемо до Нього звернутися.
Однак, на думку преподобного Нікона, слова Ісусової молитви «вищі» – вони решту перевершують. Та й чи може існувати щось важливіше, цінніше за наші гарячі звернення до Бога? Все з часом пройде, але наші молитви і добрі справи залишаться з нами. Все це – справжні скарби, які ми збираємо для вічності. І, поки ми маємо час, варто заповнювати якнайбільше свого часу благодатною молитвою до Спасителя – саме вона забезпечить Вам Божу допомогу та підтримку в будь-якій справі, у будь-якому починанні.
Але, звикнувши до її читання, не намагайтеся автоматично вичитувати молитву – намагайтеся вимовляти священні слова з належною увагою та благоговінням. Добре навіть засинати з Ісусовою молитвою на устах – це буде набагато краще і правильніше, ніж вдаватися до марних мрій або думок про минулий день.
Незабаром – можливо, через рік чи два, або, можливо, навіть раніше – Ви помітите, що у Вашому серці запанувала найчистіша радість, справжнє блаженство.
Воістину дивовижна дія на людину молитви Ісусової. Не нехтуйте нею, не переставайте спонукати себе до неї – тоді ваше холодне серце відігріється, адже у вашій душі запанує Спаситель. Зникне розсіяність, думки стануть ясними та зібраними. Ви відчуєте цілісність, адже Вам стане доступний найвищий зміст, до якого кожен із нас був покликаний ще в момент появи на світ.
І абсолютно не важливо, чи є ми при цьому ченцями чи мирянами, адже об’єднує нас одне – наше справжнє прагнення до Господа. Тільки воно й допоможе нам урятуватися.
Намагайтеся молитися про себе або дуже тихо – потай від інших. Кланятися теж не потрібно. Так, Ісусову молитву необхідно вимовляти правильно – усвідомлюючи, коли вдихнути, а коли видихнути, але такі нюанси можна дізнатися трохи пізніше. Спочатку, поступово, без поспіху, під час будь-якої справи повторюйте цю молитву. Не дозволяйте своїй увазі розвіятися, будьте зосереджені та спокійні. Це допоможе, і коли Ви перебуватимете в Храмі – зникнуть спокуси подрімати під час служби або вдатися до суєтних думок.
«Але не прагнете шукати теплоту або якісь високі почуття,» – застерігає наша героїня, – «Спочатку Вам буде нелегко. З незвички непросто постійно славословити і зберігати ім’я Спасителя у своєму серці, проте пізніше, коли ваше серце пом’якшиться, зійде на вас велика радість. Я думаю, не існує такої людини, яка б почала читати Ісусову молитву, а потім сказала б, що вона марна, що вона нічого їй не дала. Молитва до Спасителя і скорбота втішить, і зневіру розвіє, і благодаттю серце наповнить.
Найголовніше – молитися в міру своїх сил, без поспіху, не поспішати. Тут не допоможе зухвала запопадливість, але допоможуть смиренність і самодокорення. Ця молитва насолодить серце, утихомирить дух і думки зробить світлими, піднесеними. Завжди пам’ятайте, що Ісусова молитва є чимось більшим, ніж просто молитва».
