Як бути, якщо відчуваєш незручність у перерахуванні гріхів на сповіді? Своїми думками поділились священнослужителі.
Сповіді соромитися не треба. Тому що це підступи диявола: він хоче, щоб ми не соромилися грішити, але соромилися очищатися від гріхів. І коли ви боїтеся і соромитеся сповідатися, то не зцілені. Це дияволові і треба.
Тому, помолившись Богові, йдіть у храм і сміливо називайте гріхи. Подробиць можна не вказувати. Якщо будуть потрібні якісь деталі, священнослужитель сам спитає про це.
До речі, на сповіді можна згадати те, що ви соромилися сповідатися. Це буде свідченням того, що вам важливо стати на шлях очищення.
Знайте, що священик вас не засудить. До людини, яка щиро кається у своїх думках і вчинках, не тільки не виникає огиди, а, навпаки, множиться повага.
І пам’ятайте, що ні священик, ні той, що сповідається, не мають права комусь розповідати про те, що вони розповіли або почули. Адже невипадково існує таке поняття, як «таємниця сповіді».
Люди, які соромляться говорити про якісь свої гріхи, спочатку про них мовчать, а потім можуть і забути. Але слід пам’ятати, що в цьому випадку рана залишається не зціленою. І у ворога людського роду з’являється можливість ловити нас на цей гачок.
Якщо людина приховує щось на Таїнстві Сповіді, це стає таємницею, поділеною з дияволом. Таємницею, яку хочеться приховати від Бога. Але ж від Бога все одно нічого не приховаєш.
А коли людина наважується розповісти про свої гріхи, вона розриває змову з дияволом і починає шлях до свого визволення. Це не означає, що ворог нашого спасіння назавжди дасть нам спокій, але те, що ця змова (союз з дияволом) перестає існувати, це очевидно.
Дуже важливо говорити на сповіді те, про що важко говорити. Можливо, про це треба сказати на початку, не відтягуючи або залишаючи наступного разу.
Коли вам важко говорити про ганебні гріхи, згадуйте, що священнослужитель теж людина. Він добре знає свої недуги і тому не поспішає засудити іншого. Бо знає, як важко утриматись від гріха. Знання про свою недугу дозволяють йому співчувати ближньому.
Якщо ж у розмові з вами священик виявив жорстокосердя і засудив вас, прошу вас прийняти це як ліки, які вам необхідно, щоб більше не повторювати цей гріх.
Якщо священик так повівся, то над цим треба замислитися йому, а не вам. А для нас головне — відкритися перед Богом.
Якщо соромно вимовляти гріхи перед батюшкою, можна написати на листку: «Згрішила блудом. Каюсь». Цього достатньо.
Коли до лікаря приходиш, тебе просять роздягнутися. Теж якось незручно. Але якщо вилікуватися хочеш, треба показувати своє хворе місце. Лікар не повинен кожного хворого просити. Якщо хворий не хоче лікуватись, нехай покличе наступного.
А душа хіба не болить від гріхів? На сповіді слід показувати виразки душі.
