Мої стосунки з Богом не є простими. Може видаться приголомшливо, але стосунки з Богом – це стосунки з Особою. Саме тому вони непрості. Кожен із нас має свій характер. Так, Бог має свій характер! Більше того, стосунки не односторонні: молюся, чи радше повторюю слова завчених молитов, які часом проказую на повній швидкості, навіть не вдумуючись у текст.
Стосунки з Богом є міжособистісними. Дружба, стосунки між закоханими, в родині, словом, будь-які стосунки вимагають двох речей: часу і справжнього спілкування, а не монологу.
Ми потребуємо проводити час разом з друзями. Особливо на початках дружби. Ми не зустрічаємося з друзями, тому що треба. Нам приємно просто бути разом. Те саме й з Богом.
Він хоче бути нашим другом. Він прийшов до нас, прожив наше життя, щоб бути близько. Аби будувати стосунки з Богом потрібно проводити з Ним час. Привілейованим часом є Літургія в неділю.
Для стосунків недостатньо короткого спілкування в стилі смс, фейсбука чи месенджера. Для початку чи для підтримання діалогу годиться, але справжні друзі знаходять час на довгі розмови, проводять разом цілі вечори. По особливому я це відчуваю тепер, будучи далеко від дому, від друзів. Коли приїжджаю в Україну і зустрічаюся з друзями, то відчуваю, що мені замало кількох годин, щоб поговорити душа в душу з кожним. Аналогічно з Богом. Потрібен час – час побути з Ним. Не обмежуватися лише короткими повідомленнями, а вміти проводити разом час.
Наші стосунки з Богом повинні бути міжособистісними. Що це означає? Це не монолог, знак хреста і все, на цьому розмова закінчена. Такі стосунки є односторонніми. Ні! Так бути не може. Якщо в дружніх стосунках говоритиме лише одна особа, – це не дружба. Не справжня дружба. Справжня дружба – це спілкування обох. Якщо це дружба з Богом – це також спілкування обох. Як? Ми ж Бога не бачимо, не чуємо так, як людину, яка є навпроти.
Насправді, існує безліч способів. Наприклад, Святе Письмо. Це Боже Слово, яке завжди діяльне. Правда, інколи текст до мене не промовляє. Можливо, це я не хочу почути, можливо не даю Богові час сказати. Потрібно Богові давати час говорити. Саме тому тиша в приватній молитві така важлива. Дозвольте Йому промовляти до нашого серця. Можливо, здаватиметься, що ми говоримо самі зі собою, але, повірте, коли в тиші говоритимете з Богом, ви точно відчуєте, коли говорить Він. Не легко налаштувати наше духовне вухо. Можливо, настав час помовчати? Так, як із друзями. На початках ми говоримо багато, пізнаємо один одного. І це класно! Але коли ми вже провели багато часу разом, то знаємо багато один про одного. Тоді можемо просто мовчати. Робіть так і з Богом, дайте Йому час, час сказати щось важливе! Коли приходимо до друзів, то не кидаємо одразу важливі речі!
Добре вино, потребує витримки, так само як і добрі стосунки!
