Якщо ж говорити про прокляття, воно має страшну руйнівну силу. Особливо, коли воно виходить із вуст батьків. Будь-яка лайка, роздратування, зле слово, сказане в серцях, може завдати дитині непоправної шкоди.
Є псалми, в яких виражається особиста скорбота чи радість, а є псалми, які звернені до народу і в них повторення закону та могутні уроки історії. Такий псалом 77, пісня Йосафа та його вчення. Він пройде любов’ю до Господа, напевно ще й тому вважається одним з найдовших. У ньому містяться 72 вірші, кожен із яких має повчальний характер. Автор засмучений долею Богом обраного народу, який став на шлях випробувань Господнього за свої гріхи та провини. І тому намагається все це висловити у псалмі.
У своєму псалмі автор його так гаряче радить, хто йде не прямим шляхом, не слухає закону євангельського, тому не привітатись. Звинувачує народ стародавній іудейський у тому, що після багатьох благодіянь нічого не зберіг у пам’яті, замість подяки віддав Благодійникові невдячністю. Мало того, що не знайшов він твердої віри, та ще й наслідував безумство батьків своїх; не мав правого перед Богом серця, «і не запевнив із Богом духа свого».
Зрікшись Владики і Бога, і схилившись до Варавви, тобто до сатани, мав потім на собі понести засмучення Господа у вигляді різних йому лих і скорбот обраному Богом народу, навченому Ним Самим Богом вести боротьбу з лукавими демонами і подібно до лука на це уготовані вибрали інший шлях. Автор показує всю їхню злість. І тому за ту велику кількість благ дарованих їм від Бога, за невірність їхню Богові їх і спіткала загибель.
І багато хто читає це псалом саме на захист від ворогів. Але тут варто зауважити, що не засуджене прокляття не матиме ваги. Якщо вас хтось прокляв із гіркотою, навіть батьки побажали недобре, або циганка була незадоволена вашою відмовою, Господь це бачить і жодної шкоди Вам ніхто не надасть. А отже, немає сенсу нічого боятися.
Якщо ж ви відчуваєте за собою провину, то просто треба йти на сповідь і каятися у своїх гріхах, оманах, недобрих думках, колких словах, а може й особистих недобрих побажань своїм рідним чи ворогам. Просити у Бога, щоб ваші слова втратили силу, а вже Господь розбереться далі, як і з ким вчинити. Він же каже нам сам, судити не наше право, але Його. Ми не маємо права когось судити, навіть якщо це було завдано нам несправедливо. Взагалі, навіть треба радіти сваркам на вас з двох причин: вам вони попущені Богом, у справах ваших і якщо ви потерпите і перенесете зі спокоєм, то і вам Господь простить якісь гріхи за якісь, можливо, ваші необдумані слова і вчинки, але якщо вони не справедливо на вас наговорені, то треба тихо радіти, адже святі раді були таким зневажанням, головне у цій справі зазнати і не боятися жодних прокльонів. Страх є – біжіть у храм. Кайтеся. І тоді, якщо Господь і бачив вашу провину, але ваше покаяння все може змінити. Так ви самі себе зніміть прокляття. А ніякі ворожки. Про них взагалі забудьте назавжди, як би погано, боляче, тяжко вам не було. І гроші чималі втратите, і шкоду духовну отримаєте велику.
Сьогодні, на жаль, багато людей вдаються до їх нечесної підлої “швидкої”, як їм здається допомоги. Але ці всі хитрощі лукавих, щоб втягнути нещасного у смерть. Насправді, потрібно вдаватися до святих, за молитвами до яких Господь допоможе позбутися і чаклунства, і чарівництва, і злиднів.
Найсильніша і найпотужніша, найдавніша допомога – це покаяння, молитва, Святе Причастя. Це буде найкращий спосіб очиститися від усіх видів псування, чаклунства чи чорної магії. Не треба нічого боятися, якщо Господь не попустить, нічого не станеться, волосся з вашої голови не впаде. Якщо потрібно нам на користь постраждати, значить постраждаємо. Просто довіртеся Богові і нічого не бійтеся.
Як кажуть, “горобець спалахне, ластівка відлетить і незаслужене прокляття не збудеться” є такий вислів у притчах Соломона. Не маюче законного адресата вислизне і полетить прокляття в безодню безслідну.
Є теж хороший псалом на ворогів Церкви, каскад прокльонів на тих, хто не має нічого святого. Але нам у прокльонах вправлятися не перестало.
Боятися треба, що слово має силу. Слово – це не повітря, це цегла. Тому не кажіть зайвого, ні прокльонів, ні навіть благословень. Проклясти праведного, все те саме, що благословити грішника. Виправдати винного – те саме, що покарати невинного. Грішників не можна благословляти, а праведників не можна проклинати. Ну і самі пильнуйте, намагайтеся самі не напроситися на цеглу. А ось лайка для благочестивих-похвала. Сволоти тебе посварили. це треба заслужити”.
Якщо зробили підлість до людини, побажали недобре, прийти і покаятися, попросити, щось подарувати, зробити добру справу, повернути вкрадене. А про прокляття не переживайте, жодна людина, її слова та підлість не залишається без Божої уваги. Але все це потрібно залишати на Суд Божий, а не особисто брати в ньому участь.
Псаом 77:
1. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
2. Нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів’я я висловлю!
3. Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,
4. того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!
5. Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,
6. щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
7. І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.
8. І не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.
9. Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:
10. вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,
11. і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.
12. Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:
13. Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;
14. і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;
15. на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.
16. Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.
17. Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,
18. і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.
19. І вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?
20. Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м’ясива народові Своєму?
21. Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22. бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.
23. А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
24. і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
25. Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!
26. Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,
27. і дощем на них м’ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
28. і спустив його серед табору його, коло наметів його.
29. І їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!
30. Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,
31. а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців Ізраїлевих повалив…
32. Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,
33. і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.
34. Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,
35. і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.
36. І своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,
37. бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті…
38. Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,
39. і Він пам’ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!
40. Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!
41. І все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого Ізраїлевого,
42. вони не пам’ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,
43. як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,
44. і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили…
45. Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.
46. А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.
47. Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
48. І Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.
49. Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.
50. Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.
51. І побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
52. І повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.
53. І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.
54. І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
55. І народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена Ізраїлеві оселив.
56. Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,
57. і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.
58. І жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.
59. Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь Ізраїлем,
60. і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61. і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога…
62. І віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
63. його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
64. його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
65. Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
66. і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!
67. Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,
68. а вибрав Собі плем’я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
69. І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.
70. І вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,
71. від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спадок Свій,
72. і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!
(Псалми 77:1-72)
