Жила була дівчинка . Нікого з рідні , окрім батька , в неї не було . Однак , вони жили дуже щасливо .
Проте злі люди , заздрісні й мстиві , викрали дівчинку .
Одного разу , коли вона йшла до школи , її перестріли люди в довгих плащах , схопили і помчали на своїх чорних конях .
Від’їхавши досить далеко від села , вони звернули до лісу – темного , густого , в якому постійно пропадали люди . Злі люди дуже хотіли , щоб дівчинка заблукала і загинула там .
Заглиблюючись у ліс , злочинці дійшли до непролазної гущавини . Тут злодії і покинули дівчинку …
Маленька плакала зі страху і проказувала , а властиво навіть не проказувала , а голосно кричала молитву , якої навчила її мама : ” Пресвята Богородице , спаси нас “.
Прихилившись до старезного дерева , вона заходилась плачем , але продовжувала свою молитву : ” Богородице Діво , радуйся , благодатна , Господь з Тобою , благословенна Ти в женах …”
Поки дівчинка плакала свою молитву , біля її ніг виросла дивовижної краси троянда , з делікатними , ніжними пелюстками . Трохи віддалік , між травою , появилася ще одна , а за нею – ще і ще …
Троянди сплітали ланцюжок – стежку , яка вела через ліс …
Дівчинка почала переходити від однієї троянди до іншої , спочатку повільно , а потім щоразу швидше і швидше .
Невдовзі вона вийшла на узлісся , де на неї чекав тато . Він також помітив трояндову стежку і вирушив назустріч дочці .
На цьому шляху йому теж допомогла безупинне проказування молитви ” Богородице Діво “.
Кожна відмовлена молитва впліталася в трояндову доріжку , яка й звела дочку і батька …
