Реальна історія з життя:
“В 2007 році разом з родиною я відпочивала в м. Феодосії. Відпочинок проводили активно і щодня відвідували ту чи іншу екскурсію, намагаючись якомога більше побачити і почути цікавого. Одного дня ми запланували подорож катером до Золотих Воріт – водної частини древнього вулкану Кара-Даг. Погода стояла жарка і безвітряна, ніщо не віщувало небезпеки. Але щойно відійшли від берега як піднявся сильний вітер на морі, здавалось, чим дальше відпливали від берега – тим сильніший був вітер. З”явились високі хвилі, які накривали весь катер і з шаленою силою вдарялися о борт і палубу. Всі хто був на катері – близько 50 чоловік, серед яких більшість – діти, були наскрізь мокрі. Катер наче пірнав у водяну яму, потім винирював, його сильно качало, здавалось, він у будь-якої миті перекинеться.
Люди були налякані, діти плакали. Усіх пасажирів без виключення нудило. Не дивлячись на небезпеку, назад судно не повертали, а таки дісталися Золотих Воріт, але близько до них підійти не вдалося із-за шалених хвиль. Я з острахом 
думала про дорогу назад, адже вітер не вщухав. І тут мені згадалися слова моєї мами, яка завжди казала: “у тяжку хвилину – звертайся до Бога молитвою “Отче наш”. Подумки я почала промовляти молитву і на останніх її словах сталося диво: вітер поступово притих, море стало дзеркально гладким. Навколо катера ми побачили дельфінів, які немовби “заспокоювали” наляканих пасажирів і супроводжували нас до самого берега.
Так Бог через молитву врятував нас від біди і подарував приємні враження від подорожі до Кара-Дагу. А якби я звернулась до Господа з молитвою перед початком екскурсії, таких неприємностей не сталося б. Я впевнена!
З тієї пори перед початком будь-якої подорожі чи справи я завжди звертаюсь до Бога, промовляючи “Отче наш”.
