Свою думку Христос пояснює двома притчами: про рабів, невірне і розсудливе, і про десять дів.
Пан залишає свій будинок і доручає управління двом слугам. Один, думаючи, що господар повернеться нескоро, починає бити товаришів своїх, їсти та пити з п’яницями (Мф.24: 49); інший справно робить свою справу.
Пан повернеться несподівано і розсудливого раба зробить керуючим маєтком, а з неправильним поведеться суворо: відлучить його, й зробить долю його з лицемірами, там буде плач і скрегіт зубів (Мф.24: 51).
У другій притчі ситуація для персонажів ще трагічніше. Десять дів чекають приходу нареченого: п’ять з них мудрі, – вони заздалегідь все приготували: взяли з собою світильники і запаслися маслом для них; інші ж, нерозумні, сподівалися на те, що чекати нареченого не доведеться, і масла з собою не захопили.
Наречений же забарився, нерозумні діви заснули, світильники їх погасли, а коли наречений прийшов опівночі, вони кинулися шукати масло, запізнилися і застали вже закриті двері. Так і будь-яка людина має завжди пильнувати, щоб не гасло світло її віри, щоб вона могла гідно зустріти майбутнього Спасителя. При всій видимій суєті, при тому, що дуже багато людей зараз у фізичному сенсі недосипають, духовна сплячка чи не найбільша відмінна риса нашого часу.
У наш час більш, ніж коли-небудь, потрібно пам’ятати це застереження, бо тепер особливо багато дрімаючих і сплячих. Душевний сон – це не тілесний сон, який зміцнює організм, а навпаки, сон нездоровий, хвороблива сплячка, в якій люди ганяються за суєтою і думають, що вони живуть дійсним життям, забуваючи про душу, про Бога і про Майбутнє Вічне Життя.
Про це ж співається в тропарі перших трьох днів Страсної седмиці: «Ось, Жених приходить опівночі, і блаженний той слуга, якого Він знайде бодрствуючим; а кого знайде понуро сплячим – той не гідний. Гляди ж, душа моя, не обтяжуйся сном, щоб тебе не зрадили смерті і не закрили перед тобою двері Царства, але пробудися, волаючи: Свят, свят, свят, Ти Господи. За молитвами Богородиці помилуй нас!».
