Відходячи до сну, не забудьте подякувати Всевишньому за прожитий день молитвою:
“Господи, Царю Небесний, Утішителю, Душе істини! Змилосердися й помилуй мене, грішного раба Твого, й відпусти мені, негідному, і прости все, чим нагрішив я перед Тобою нині як людина, навіть же не як людина, але гірше за скотину, вільні мої гріхи й невільні, відомі й невідомі, котрі через молодість або через лиху науку сталися, і котрі від зухвальства та зневіри.
Якщо я клявся Твоїм іменем або подумки його погудив, або кого образив, або з гніву наклеп на кого звів, або засмутив, або за щось розгнівався, або неправду казав, або невчасно спав, або, коли вбогий до мене приходив, і я
йому не допоміг, або брата мого засмутив, або підманув, або кого засудив, або звеличував себе, або запишався, або почав гніватися, або, коли стояв на молитві, то думкою про лукаве цього світу дбав, або що розпусне подумав, або об’ївся, або обпився, або нестямно сміявся, або про лукаве міркував, або, бачивши чужу красу,
вражений був у серце; або говорив непристойне, або з гріха мого брата насміхався, сам маючи незчисленні провини, або про молитву не дбав, або вчинив щось іще лихого, не пам’ятаю, бо все те й понад те вчинив.
Помилуй мене, Творче мій і Владико, знудьгованого й негідного раба Твого, позостав, відпусти й прости мене, як Благий і Чоловіколюбець, щоб у спокої ліг, заснув і спочив я, розпутний, грішний і нерозкаяний, і вклонився, і оспівав, і прославив пречесне ім’я Твоє, з Отцем і Єдинородним Його Сином, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
