“Диявол, «як лев», ховаючись «у своєму лігві» (Пс. 9:30), таємно розставляє нам сіті нечистих і безбожних помислів”, – говорив святий преподобний Серафим Саровський. І, дійсно, дуже багато християн стикаються з різними помислами і спокусами під час молитви, які заважають зосередитися.
Святитель Феофан Затворник писав: “Іноді думка пролетить крізь голову — недобра… Це ворожа стріла. Пускає її ворог, коли бажає відвернути від молитви і зайняти чимось не божеським”. І дуже важко уважно молитися Господу, коли в голову відразу вривається рій найрізноманітніших помислів.
Помисли можуть бути як на звичайні, начебто безневинні, побутові теми, що стосуються повсякденних справ, а можуть бути і поганими, бридкими, такими, що людина впадає в жах від “власних”, як їй здається, думок. Хоча насправді – це бісівські спокуси та хитрощі, покликані збити віруючу людини зі шляху, відволікти від молитви, від розмови з Богом.
Спокуси так чи інакше приходять у життя багатьох християн. У Євангелії від Матвія Христос сказав: «Горе світові від спокус», тому що спокуси завдають чимало занепокоєння людям. Також в Євангелії від Луки Спаситель каже: “…неможливо не прийти до спокус, але горе тому, через кого вони приходять”…
Спокус уникнути неможливо, але ні спокуси, ні помисли не можуть завдати шкоди людині, якщо вона сама до них не прислухається і не втілює в життя. А ще святі отці говорили про те, що, якби не було спокус, ніхто не врятувався б, оскільки тоді людина не дізналася б, на що треба звернути увагу в самому собі!
“І брате, сестро, не бентежтеся від безлічі спокус, бо неможливо не прийти спокуси. І Господь навіть допускає нам ці спокуси, щоб у смиренності ми вдосконалилися. Тому, якщо ти стаєш на молитву і раптом якісь образи наринули, якісь спогади, як спалах інформаційний, не бентежся.”
Якщо людину долають помисли, якісь образи, спокуси, почуття під час молитви, потрібно не звертати на них уваги. І не треба винуватити себе за такі помисли. Достатньо того, щоб на сповіді сказати про те, що приходять помисли, бувають якісь погані думки.
Всі ці помисли на молитві, різні чуттєві образи, всякі спокуси, які посилають бісів, – це спроба збентежити, відволікти від молитви, спрямувати думки іншим шляхом у той момент, коли людина читає Слово Боже.
Але не потрібно звертати на них уваги або брати на свій рахунок. Якими б жахливими не були помисли, священики навіть говорили: «Не приписуй їх собі, інакше занепадаєш».
Досвід багатьох подвижників благочестя показує, що нереалізована спокуса не перешкоджає святості. Так, прп. Макарій Великий говорив: “Не довіряй своєї плоті, поки в труну не ляжеш.” Сама спокуса не опоганює людину і не позбавляє її благодаті та святості. Це відбувається тільки тоді, коли людина йде за цією спокусою і втілює її у своїх вчинках.
Пам’ятайте про те, що той, хто витерпить до кінця, врятується!
Допоможи Господь!
Молитва про звільнення від спокус (преподобного Симеона Нового Богослова):
Не попусти на мене, Владико, Господи, спокуси, чи скорботи, чи хвороби понад мою силу, але визволь від них або даруй мені сили перенести їх з подякою.
