У повсякденній мові слово «диво» означає щось шокуюче, таке, що долає закони природи, спростовує логіку, в якій ми живемо, і відкривається нам зовсім вражаючим чином. Ми не бачили, наприклад, як воскресають мертві, тому це або щось подібне – диво. Або людина, яка серйозно хвора, і лікарі кажуть, що надії немає, раптом одужує. Це ми називаємо дивом. Або нам доводиться мати справу з непереборною фінансовою проблемою, і щось відбувається зовсім несподіваним і нез’ясовним чином – і проблема вирішується. Все це ми називаємо дивом.
Але є інший термін; він здається більш підходящим, більш виразним, ніж термін «диво», для свідомості Церкви – «знамення». Воно не полегшує наше життя, але являє Бога. Я хворий і одужую. Але зцілення становить лише малу частину «дива»; те, що більше, що «над» дивом, – знамення, присутність Бога в нашому житті.
Я хворий, і мій ближній теж. Раптом він чудесним чином зцілюється. Чи можу я порадіти за нього? Я можу славити Бога, тому що, перш за все, Він явився в житті мого ближнього; по-друге, тому що мій ближній зцілився; або, можливо, я все ще шкодую, що це сталося не зі мною? Але важливіше явище Бога в нашому житті, ніж саме зцілення. Але хто з нас міг би сказати: «Краще бути хворим, але жити, переживаючи Божу присутність у моєму браті, ніж бути здоровим і нічого не розуміти»?
Отже, знамення – це те, що підтверджує Божу присутність у нашому житті. Господь каже: Рід лукавий і перелюбний шукає знамення; і знамення не дасться йому, окрім знамення Йони пророка (Мт. 12:39). Іншими словами, народ просить знамення, але Господь дасть не знамення, яке він просить, а знамення Воскресіння Його. Ми просимо святих зміцнити нас і зцілити, і це, звичайно, непогано.
Але, можливо, те, в чому наша душа дійсно потребує, це не можливе зваблення чудом, коли ми зцілюємося, а потім забуваємо Бога, а переживання Його присутності. Це переживання і є знамення. Таким чином, чудо добре не тому, що зцілює одного, а тому, що відкриває всім Бога.
Інакше, якби чудо було лише «милістю» Бога до когось одного, це було б несправедливо. Господь не може зцілити одних, а до молитов других залишитися байдужим. Але коли щось чудесне трапляється хоча б з одним, факт присутності Бога, до якого долучаються всі, робить чудо і нашим особистим досвідом! У кінцевому рахунку, чудо – це не зцілення, тому що смерть скасовує будь-який благотворний вплив зовні; чудо – це присутність Бога. Не трагічно покинути цей світ без чуда, але піти без знамення, не маючи досвіду перебування Бога в нас, – страшно.
Життя дане нам не як випробування, але як можливість – можливість жити з Господом. Царство Боже починається зараз, а не коли ми закриваємо очі – тоді воно продовжується. «Знамення» і «диво» – це причини для підтвердження Божої присутності в цьому світі.
Давайте ж інвестувати кожен момент у Царство Боже; давайте зрозуміємо, що відсоткові ставки по ньому дуже високі. Настільки високі, що в цьому Царстві немає часу, немає страху, заборон, нестач, невпевненості, провини – нічого з того, що нас турбує в цьому житті. Це благодать свободи в Бозі. Ми повинні в нашому тимчасовому житті оживляти її всередині нас доти, поки кожен з нас не зможе з тимчасового стати вічним, з одномірно матеріального – духовним.
