Один парафіянин розповів, що священик благословляє вірян робити зауваження. Тобто батюшка чинить мудро, даючи своє благословення, щоб уникнути конфліктної ситуації.
Я запитав: «І часто у парафіян є така потреба?» На що мій співрозмовник пояснив: «Буває, що в храмі хтось розмовляє прямо під час служби і заважає всім. Зрозуміло, що в такому випадку людина робить зауваження. І якщо порушник раптом обурюється, батюшка радить відповідати: «Мене отець Сергій благословив».
“Ось він, сенс життя – змінити щось у собі”.
Ви вважаєте це дрібницею? Не кажіть так! Людина часом так негативно себе проявляє, що буквально лячно стає.
Одного разу я був свідком, як одна парафіянка випадково штовхнула іншу. І та прийшла в таку лють, що здавалося, ще секунда – і вона кине на жінку і затопче її! В іншому випадку парафіянки ледве не побилися через місце в черзі на причастя. І це після сповіді!
Про що це говорить? Що навіть у такому святому місці, як храм, не всі вміють поводитися коректно. А що ж тоді казати про інші місця? Вдома, в сім’ї? На вулиці? На роботі?
Втім, священики дають своє благословення на зауваження не лише для того, щоб вчасно, на початковій стадії, загасити можливий конфлікт. Отримане благословення надзвичайним чином робить людину ангельськи доброю і ввічливою, відповідальною за кожне своє слово, свій погляд і жест. Такою, якою хотів би бачити її Господь. І, зауважу, не лише під час богослужіння, але і за межами храму.
- Дехто навіть не знає, у чому сенс життя. Сенс життя у перетворенні. А у нас одна думає: “Заміж!”, інший: “Одружитися!”, третій хоче зробити кар’єру або більше грошей заробити. Що в грошах поганого? Та нічого. Геніяльний винахід людини. Але все-таки головне для людини – це не гроші, а її душа, щоб вона була на своєму місці.
А де наше місце? Наше місце у Бога. А де нам Бога шукати? Христос сказав: де двоє або троє зібрані в ім’я Моє, там Я посеред них (Мт. 18, 20). Тобто якщо з нас хоча б дві або три людини прийшли до храму заради спасіння, і ми прийдемо туди четвертим або третім, то Бог буде з нами, якщо тільки ми не забудемо, навіщо прийшли.
Бо буває так, що прийшла нібито за Богом, а командує: “Йди, це моє місце”. Почекай, ти що в театр прийшла, у тебе квиток якийсь є? А ну пішла геть! Тут же ніхто не гідний бути. Ми тут усі по милості Божій. Ти храм будував? Ні? Ти його реставрував? Ні?
Ти хоч одну іконку сюди приніс? Хоч одну реставрував? Ні? Богослужіння ти склав? Ні? А ти, що, співаєш, чи твої діти? Ні? Та тобі все даром дається, а ти ще тут нахабнічаєш? Щось тут твоє-моє? Це що, дитячий садок, чи що? Ні. Все зовсім не так. З Євангелія ми можемо зрозуміти, якими Господь хоче нас бачити. І нам потрібно старатися змінюватися, гребти у цьому напрямку. Ось він, сенс життя – змінити щось у собі. А повне перетворення можливе тільки благодаттю Божою по Його великій милості, якщо ми будемо день і ніч про це просити. Допоможи нам у цьому, Господи!”
