Молитва — це наше звернення до Господа, який усе знає, бачить і обов’язково відповість, даючи людині те, що вона просить. Від звичайного прохання молитву відрізняє усвідомленість і віра в силу Всевишнього.
Бог може дати нам усе і обдарувати людину, якщо вона шось потребує. Зокрема, і дати людині зцілення, якщо вважатиме, що це буде їй корисно. Звертаючись до Всевишнього, перш за все ми повинні просити мудрості, а вже потім звертатися з іншими проханнями, які Господь виконає, якщо людина дійсно цього потребує.
Господь створив людину як досконалу істоту, не схильну до хвороб, печалі і старіння. Але, здійснивши гріхопадіння, людина втратила ці безцінні дари.
Їй стало бракувати мудрості, смирення, любові. Тому духовне зцілення стало людині життєво необхідним. Возносячи молитву Всевишньому, ми, перш за все, просимо про зцілення не лише від недуг, а й від обурених нас пристрастей. Адже саме пристрасті є складовою, що пошкоджує як душу, так і тіло.
Молитва — крок до духовного зцілення, що наближає людину до Господа.
Говорячи про зцілення, люди часто змішують терміни «лікування» і «зцілення». Розглянемо приклад: людина хворіє на якусь інфекційну недугу чи потребує хірургічної операції. За допомогою медичного лікування, сил свого організму людина одужує. Тобто відбувається лікування, але не зцілення.
Людина має величезні здатності до відновлення, які вмикаються у разі хвороби. Але душа її не отримує зцілення, а значить шлях для хвороби залишається відкритим.
Зцілення — поняття духовне. Уявіть, що в бійці хуліган отримав поранення. Звісно, медики йому нададуть допомогу, оброблять рану, пропишуть ліки, і людина вилікується. Але своїм лікуванням хуліган буде зобов’язаний лише медичному втручанню і своєму організму. Душа його у цьому процесі не бере участі. Така людина не має в собі дарованого Господом зцілювального дару і живе тваринними інстинктами, забуваючи про власну душу.
Коли нас наздоганяє недуга, ми часто задаємося питанням, «чому це сталося?» Ненависть, агресія, злість, лють — усе це змушує людину потрапляти в небезпечні ситуації і провокує виникнення хвороб.
Усяка недуга, навіть здається нам незначною, — це знак, що вказує на те, що людині слід згадати про душу. Адже хвороба провокує дискомфорт не лише тілесний, але й духовний. Багато випадків, коли прагнучи зцілити душу, звернувшись до Господа з щирою молитвою і вірою, людина одужує, навіть не вдаючись до медицини. Але слід розуміти, що спершу оновлення відбувається в душі людини і лише потім лікується її тілесна оболонка.
Кожен з нас проходить через випробування, щоб отримати безцінний досвід. Господь дає нам час, щоб ми усвідомили, що без його волі ми нічого зробити не можемо. Зрозумівши це, людина прагне до Всевишнього і за своєю вірою отримує зцілення.
