Перша сповідь – це вхід у нове життя, очищення від гріхів та підготовка до зустрічі з Богом у Таїнстві Святого Причастя. Кожен християнин рано чи пізно має переступити цю межу і принести покаяння Богові у присутності священика.
Для багатьох це дуже важливий та хвилюючий крок. Не дивно. Розповісти про свої гріхи за все своє життя у присутності сторонньої людини — той ще стрес.
Щоб розвіяти ваші страхи та наблизити момент покаяння, розповім, як налаштуватися та що говорити на сповіді.
Насамперед запам’ятайте, що покаяння ви приносите Господу, а не священикові. Батюшка – лише свідок. Тож розповідайте Богу. Уявіть, що ви вдвох з Господом і нікого немає. Тоді і покаяння буде менш формальним і більш щирим. І служитель Церкви не бентежить.
Починайте свою сповідь так: «каюся, Господи, в тому, що…», або «згрішив тим, що…» і перелічуйте все, що наробили.
Перед тим, як йти на сповідь, ретельно підготуйтеся. Спробуйте згадати у всіх подробицях все, що зробили у своєму житті, починаючи змалку.
На першій сповіді завжди почуваєшся особливо напружено. Тому запишіть усі свої гріхи на аркуш паперу. А в храмі підглядатимете. Це не забороняється.
Я й досі ходжу з листочком. Намагаюся, звичайно, розповідати своїми словами, але наприкінці все одно дістаю свою шпаргалку, пробігаюсь нею очима, щоб нічого не забути.
Священик може іноді поправляти вас, підказувати, ставити запитання. Це добре, якщо ви потрапите до людини, яка допоможе у вашому покаянні.
Пам’ятайте, що сповідь потрібна для очищення вашої душі, а не для священика. І покаяння означає не просто перерахування гріхів, а прагнення їх більше не чинити. Якщо ви розповіли про вчинене, але надалі не виключаєте повторення своїх дій, — це не покаяння.
Перед сповіддю священик завжди читає підготовчу молитву. Обов’язково приходьте вчасно, щоб не пропустити це важливе дійство та налаштуватися на покаяння.
Якщо ви сповідуєтесь вперше, то постарайтеся прийти у будній, не святковий день. Тому що у вихідні та дні церковних прзірників завжди дуже багато сповідаються, і батько просто не зможе виділити достатньо часу, щоб вислухати вас і спокійно поспілкуватися.
Та й відчуття парафіян, що дихають у спину, буде вас постійно підганяти і ви не зможете налаштуватися на потрібний лад.
Докладно розповідати кожен гріх і ситуацію не варто. Достатньо перерахувати все погане, що зробили, а також те, що не змогли, але мали зробити.
Але якщо у вас є душевна потреба докладно зупинитися на певному вчинку, обов’язково проговоріть його і обговоріть зі священиком.
Буває, що священнослужителі не схвалюють такі докладні розповіді, як правило, через свою завантаженість. У такому разі просто спробуйте пояснити йому, що саме цей випадок вас дуже обтяжує і вам потрібно повністю проговорити важливі для вас моменти.
Не варто принижувати тяжкість гріха. Намагайтеся не використовувати такі фрази, як «я лаюся з чоловіком, як і всі», а то й зовсім звалювати відповідальність на інших: «ну я збрехав, бо не хотів їх засмучувати» або «накричав на нього, бо він мене довів». ». Пам’ятайте, ви прийшли не виправдовуватись, а каятися.
Ну і насамкінець. Все буває вперше. Але те, що веде нас до Бога, є найкращим досвідом. Тому не затягуйте зі сповіддю. Тим більше, що за нею слідує ще радісна подія — Причастя Святих Христових Тайн. Адже для нього ми й очищаємо свою душу через покаяння.
