У щоденному молитовному правилі є такі рядки: «Ослаб, залиши, вибач, Боже, гріхи наші, вільні і невільні, що в СЛОВІ і в ділі». Не лише грішимо ми колись лихословимо, обговорюємо, святословимо, а й навіть тоді, коли вимовляємо лайку. “Це бісівський гавкіт, не що інше”. Демонові вигідно, щоб люди думали, що вони нічого такого не роблять. Так роблять усі. Але відповідатиме то кожен за себе. І важливо, якщо складно його позбутися, закликати свого Ангела Охоронця.
І важливо, щоб людина не поверталася у бік демона, замислилася над сказаним: «Пекло регоче над тими, хто туди потрапив і матюкається у бік тих, хто в пекло не потрапляє. У тих, хто лається матом – чорні роти. А людина завжди говорить мовою те, що живе у її серці. Так ось, вибовтуючи язиком усі ці… слівця, ви виявляєте те, що у вас усередині, у серці вашому живе клоака, смітник. І ваш помийний рот вимовляє те, що міститься у вашому помийному серці. Ви, звичайно, можете на мене образитись, але ви краще образитеся на себе. І припиніть матом оскверняти повітря, яким дихаєте». Отак справедливо відзначив отець Андрій.
Адже непросто так людина, хто вибирає зі всіх слів – лайки, частіше хворіє. Від того, хто матюкається, Ангел Хранитель відвертається, Мати Божа відходить. Але якщо цього ми не відчуваємо, хоча неприємності – це і є від Бога “стріли” пробудження від гріховного сну, то хвороби, які часто на неї посилаються, – явні різновиди розуміння. Будь-яке вимовлене слово не що інше, як хвилева генетична програма, що впливає на наше життя та життя наших нащадків.
І мат дуже підриває здоров’я своє та близьких. Вчені дуже довго займаються впливом мату на людський організм. І з’ясували, що він не тільки вкорочує життя (багатирічні досліди на охочих тому підтвердження), але ще й робить їх старшими. А найстрашніше, що здоров’я руйнується на генетичному рівні. Знижується їхній інтелект, провокуються злочини, “обкрадаються” люди духовно, калічать людські долі, призводить до раннього старіння і передчасної смерті. І багатьма групами вчених це доведено. За допомогою словесних образів людина творить чи руйнує свій генетичний апарат. Дослідники довели, що лайливі слова ніби вибухають у генетичному апараті людини, внаслідок цього відбуваються мутації, які з кожним поколінням ведуть до виродження людини.
Вчені винайшли аппарат, що переводить людські слова в електромагнітні коливання. Вони, як відомо, впливають на молекули ДНК (спадковість). Лається людина матом, та її хромосоми гнуться, гени змінюються місцями. Через війну ДНК починає виробляти протиприродні програми. Ось так поступово нащадкам передається програма самоліквідації.
На цій підставі вчені зробили висновок, що певні слова мають інформаційний вплив на ДНК, тобто. ДНК сприймає людську мову.
Більше того, цими жахливими словами вони впливають на близьких, котрим теж доводиться їх чути. Мат руйнує все живе, що росте, тягнеться вгору. Адже людина більшою мірою складається з води, і як ми говоримо слова на воду і вона псується, так і від лайки людина починає хворіти, слабнути, чахнути. Так і зворотний вплив добрих слів, коли навпаки. “Добра лексика” не тільки піднімала настрій хворих, вона ще й реально змінювала склад їхньої крові: підвищувала її енергетичну ємність, клітинний імунітет. Відбувалися зміни у структурі ДНК.
І як би хто не говорив про те, що це «нормально» і «все так роблять», проте кожен відповідає сам за себе. Тільки самій людині вирішувати, чи падати їй у прірву разом з натовпом, що лається матом, або згадати про те, що вона – образ і подоба Божа. А матюки, лайка і Бог не сумісні. І про це вже з дитинства має знати кожна дитина.
На жаль мат повис і висить у нашому повітрі і його можна чути з вуст як немовлят, так і інтелігентних на перший погляд людей. Багато хто вважає, що це ознака мужності. Але це думка помилкова.
Щоб позбутися цієї злісної руйнівної звички, хтось радить говорити повільніше, хтось читати Ісусову молитву, а один військовий дав таку дуже добру пораду – а серед військових, на превеликий жаль, ця пристрасть поширена. Так ось, він казав так: «Я протягом дня намагався фіксувати, скільки разів лаявся матом, а потім, прийшовши ввечері, клав за кожен мат 10 поклонів. І коли зробиш 100 поклонів, мені вже наступного разу лаятись не хочеться».
