Це питання не ставить той, кому дістається квартира від того померлого родича. А ось речі, так, звичайно, носити його в жодному разі не можна. Але це все суєтні домисли, порожні прилоги. Навіювання бісів, що наганяють страх і тривогу, а значить страх померлого. Страх смерті, який здається, що він сприятиме прийти їй раніше за визначений термін. А де є страх, там нема Бога.
Можна і переодягнутися в одяг померлого, носити його речі, берегти на згадку про нього. І жити довго-довго. Нічого йому не буде, бо Бог його береже та хоче, щоб той жив. А може так статися, що сходячи на прощальний похорон, покуштувавши там пирогів, скоро піде слідом за тим, що згадується. Але не від їжі, одягу залежатиме його життя, лише від Бога. І якщо Він Наше серце, в нашому житті відчуваємо, віримо в Нього на ділі, не на словах, і ми богобоязливі, і якщо Господь з нами, то хто проти нас? Страхи вселяють нам нечисті і наше завдання молитвою прогнати їх, сподіваючись лише на одного Бога, а не на забобони, які порожні та суєтні.
І немає нічого страшного в тому, щоб носити речі покійного. Можна просто, якщо Ви боїтеся нечистоти речей і якогось духу від померлого, просто випрати їх і потім окропити святою водою.
Так говорячи православні батюшки, так нам відають старці. Найважливіше це молитися за родичів, що пішли до Бога, а не зберігати речі до 40 дня, щоб потім скоріше позбутися їх.
От і батюшка Владислав теж проповідує не боятися носити речі того, хто вже спочив: «Нема потреби думати, що після того, як ви їх одягнете, Бог скоротить Ваше життя. Ну що за дурість та абсурд? Хотів ось мовляв дати тобі, 120, а дам тільки 60. Ні. Подобається річ, підходить – носи на здоров’я. Носінням речей померлого ви не примусите Господа Бога зменшити термін свого життя. Що це за магія? У Вас же не виникає цього страху, коли від когось із покійних батьків чи бабусі вам дістається квартира, машина, рахунок у банку чи гроші готівкою… Ніхто не гидує цим і точно не боїться. То чому ж? Адже покійні теж ними користувалися, складали, берегли. І ті, як не дивно не згадують, не думають про свої забобонні побоювання, а з великим задоволенням живуть у їхньому будинку, їздять на їхньому авто, носять золоті прикраси навіть судяться з родичами, що комусь дісталося більше…
Речі – ось «камінь спотикання»! Дуже скептично вони ставляться до цих незначних, ні чим не примітних предметів. Їм здається, якщо надінуть, раптом, річ померлої людини, то вони миттєво розкриють якийсь секрет світобудови і смерть постукає до них раніше».
Тільки людина сама, особистою участю, вчинками та думками, може скоротити своє життя. Зраджуючи, обманюючи, злословлячи, роблячи зло ближньому, гніваючись і заздривши, не шануючи батьків… Хоча це заповідь, єдина, яка передбачає нагороду у вигляді довголіття, земного благополуччя тим, хто піклується про своїх батьків у старості, допомагає їм, піклується про них, дбає.
А ці речі — це звичайні людські забобони, хибні страхи та забобони. Де немає віри, там якраз вони й з’являються. Де немає віри, там віра у все. Ну якщо вам здається від заразився тим самим новомодним вірусом, тоді так, є сенс спалити, в інших випадках, окропіть або просто перехрестіть і носіть. Зараз є багато нужденних, і тому в церкві часто знаходиться та людина, яка займається допомогою для тих, кому вона особливо важлива і необхідна.
Це буде ще одна форма допомоги нашим близьким, яка їм зараз особливо важлива на згадку про їхню душу. Вони б і раді нам про це сказати, та не в змозі. І все, що було від них чи є у вас, під силу роздавати. Сьогодні милостиня в ім’я їхнього імені дуже їм потрібна, як плата за поневіряння, можливо, коли вони проходять, як частка на терезах, якої може, не вистачає, щоб бути в кращому місці в Вічності …
Чому не можна носити речі померлих?
І ми поки не минуло, та й потім, 40 днів, можемо зробити свій внесок. Хоча б 40 днів, хоча б це малий час (хоча потрібно, якнайчастіше, і довше, а краще завжди, молитися за них, трудитися на згадку про їхнє ім’я і т.д.) Саме так виражається наша кохання, а точніше не припиняється. І як вони били живі, так і залишаються жити до цього дня. А якщо живі, то все, що ми робимо їм, може бути як на користь, так і на осуд.
У Господа все пов’язано: вчинки та гріхи, діти та батьки, живі та мертві. Один робить, а другий відчуває. Щоб поминали його, якнайбільше, треба і віддавати, і допомагати, і ділитися з нужденними. Не лише милостиню, а й молитвами, як би від їхнього імені, яке ми намагаємося зробити, допоможе їм.
Так само, коли ми ставимо свічки ніби від їхнього імені, від імені людей, за яких ми молимося. Адже вони вже не можуть самі це зробити. Як молитва про здоров’я допомагає, як Господь відгукується, люди зцілюються, приходить допомога навіть у безвихідних ситуаціях, так і тут може допомогти молитва про померлих або милостиня про померлого. Все це дуже допомагає нашим близьким, але вже таким «далеким».
Чому не можна носити речі померлих?
А краще моліться за них, згадуйте прокосмідії, замовляйте частіше панахиди, як у Церкві, так і на цвинтарі. Зберігати речі теж можна, якщо вони дорогі вам і пам’ятно вас ще більше зближують. Але як до чогось магічного та небезпечного ставитися не потрібно. Головне не мати пристрасті до цього. «Прах, що вийшов із землі в землю і повертається».
«Так що речі покійного не несуть у собі жодної енергії смерті не несуть у собі зв’язку, — продовжує священик Владислав. — Смертю не можна заразитися. Ми заражені її з часів Адама та Єви і не помремо раніше того терміну, якщо будемо, раптом, носити речі покійного, поки не «дозріємо» для Вічності. Речі – це все забобони, тільки справжня віра в Бога ці свідомості може розвіяти, відкинути страхи та хвилювання. Після чого жити стає легко-просто. Шануй батьків, харчуйся правильно і будеш довголітнім на землі, незалежно від того, що носиш і від кого. Якщо все-таки недовірливість мучить прочитайте молитву на освітлення речі. Або просто коротко: «В ім’я Отця і Сина і Святого Духа».
