Люди бідні, нужденні і голодуючі, якщо не будуть нарікати, отримають таку ж нагороду, як пустельники, що трудяться на схилах вершини Святої гори Афон. Ченці утримуються від їжі добровільно, і це сильно полегшує їх подвиг. Наприклад, я, якщо роблю щось, то роблю це з власної волі і як наслідок майже не відчуваю тяжкості аскези. А ці бідолахи голодують не за власним бажанням, тому страждають куди сильніше. Бог може нагородити їх навіть більшою нагородою, ніж подвижників-відлюдників.
***
Люди гордовиті і захоплені повинні перебувати в послуху у кого-то (тут старець має на увазі перш за все духовного батька), щоб відсікати свою волю.
***
Кожен повинен діяти відповідно до свого духовного стану. Не можна брати на себе подвиги, до яких людина ще не готова.
***
Я зустрічав розбещених чоловіків з «плотським мудруванням», які одружилися на церковних дівчатах, які ведуть духовне життя. Вони так чітко відчували їх духовну чистоту, що не наважувалися наблизитися до них і вступити в плотські відносини. Як наслідок, навіть подумували про розлучення. Якщо прості дівчата так вплинули на своїх нецнотливих чоловіків, то як описати те незмірно більше і незабутнє враження, яке справляла на людей наша Владичиця Пресвята Богородиця.
***
Благодать священства це щось особливе. Вона подібна до зовнішнього елемента живлення, від якого священики отримують енергію. Ця благодать не є їх власністю. Вона не дається як нагорода за якісь духовні заслуги.
***
Сьогодні диявол своєї великої злобою мимоволі робить світу величезне благодіяння. Побожні люди, бачачи, куди котиться світ, зближуються з іншими благочестивими християнами і отримують стимул в своїй духовній боротьбі з лукавим.
***
Якщо хтось упав духом – його слід підбадьорювати і надихати. Але коли він впав в гординю і звеличування – йому корисно буде змиритися.
***
Часто ми, монахи, стаємо жорстокосердими, тому що не бачимо біль інших. А бедолажні миряни співчутливі, так як весь час бачать навколо біль і скорботи. Тому ми повинні біль інших зробити своєю і молитися за весь світ.
***
Якщо під час молитви ми не відчуваємо Божественної втіхи – значить щось негаразд. Ми повинні принести покаяння і в чомусь виправитися. Неправильно кажуть деякі, що це відбувається через заздрість і підступи диявола. Насправді Сам Господь немов говорить нам: «Я не розумію того, як ти звертаєшся до мене». Молитва як і Святе Причастя – це Таїнство. До неї необхідно готуватися і мати чисту совість.
***
Прийшов до мене якось один паломник і розповів, що прочитав кілька книг про Ісусову молитву і спробував примусити себе до її творення, але в результаті у нього лише розболілося серце. Тоді я запитав його: «Хіба ти не маєш матеріалу для смирення (гріхів)? Змирися, і ти відчуєш, як тобі необхідна милість Божа. Тоді молитва буде литися сама собою, без спонукання.
***
Бог не втручається в наше життя, а чекає, що ми попросимо Його допомогти нам, так як поважає нашу свободу.
***
Духовна людина відчуває наміри інших (наприклад, якщо її хочуть використовувати або обікрасти), але завжди ставиться до них з добрим помислом. Вона не перешкоджає зловмисникам, вважаючи, що вони мають в тому, що хочуть забрати в нього, більшу необхідність.
***
Якщо немає щирого покаяння і смирення – передумов для того, щоб людина відчула як їй життєво необхідна Милість Божа, одні тільки зовнішні подвиги і примушування себе приведуть людину до принади.
***
Розум наш (наскільки це можливо) повинен бути поруч з Богом і не думати про злом.
***
Посіявши жменю пшениці – ми отримаємо урожай пшениці, посіявши колючки – виростимо колючки. Добро, яке створює людина, породжує нові чесноти, а гріхи тягнуть за собою нові гріхи.
***
Одному одруженому, який заявив мені, що чернецтво на відміну від шлюбу – це не таїнство, я відповів, що чернецтво – це таїнство Церкви Торжествуючої, так як вже в земному існуванні переживає ангельське життя.
***
Нещастя, біль і ганьбу спокутують нас від пекла.
***
Ми не повинні шукати в молитві насолоди, нехай навіть і духовної. В іншому випадку ми схожі на дітей, які люблять свого батька тільки за те, що він дає їм карамельки і шоколадки. Шукане в молитві – це душевний світ.
***
Багато, що впали в оману, яких диявол зробив лжепророками, не поклали в основу духовної боротьби покаяння і пізнання себе, а прагнули до посту і чування, по своїй гордині бажаючи великими подвигами досягти святості.
***
Справжнє смиренність має той чоловік, який зроблені ним добрі справи відразу забуває, а будь-який зроблене йому добро (навіть саме незначне) вважає величезним і відчуває за нього подяку.
***
Знаходження святості не залежить від того, скільки часу ми подвизаємося, а залежить від любочестя і нашого смиренного подвигу. У любочестя є і смиренність, і благородство, і жертовність.
