В одній країні жив цар. Вечорами він перевдягався у простий одяг, щоб непоміченим ходити вулицями рідного міста та спостерігати, як живуть люди. Під час однієї з таких прогулянок він помітив невеликий будиночок. Двері й вікна були відчинені, на столі горіла лампа, а з дому лунали хвалебні вигуки.
Цар наблизився до будинку й побачив таку картину: за столом сидів немолодий чоловік, перед ним стояли різноманітні страви, він із задоволенням їв та прославляв і дякував Богові. Переодягнений цар вирішив зайти й запитати, що за свято. Він постукав у двері й почув відповідь:
— Проходь, дорогий, сідай! Гість — це дар Божий!
Цар запитав його:
— Що святкуєш?
Чоловік відповів:
— У мене звичайний день. Вдень я працюю шевцем, лагоджу взуття заможним людям. Увечері ж допомагаю бідним, ремонтувавши їхнє взуття безоплатно. Якщо хтось із них хоче віддячити мені монетою, я не відмовляюся.
Сьогодні, повертаючись додому, я витратив усі зароблені гроші на ці продукти! Мій Бог такий добрий і турботливий! Мені добре й радісно, тому я їм із задоволенням і прославляю Його.
Цар подумав:
— Завтра зайду подивитися, чи буде він знову хвалити Бога.
Наступного вечора, підходячи до того ж будинку, цар ледве повірив своїм очам: швець знову їв, співав і славив Бога. Цар зайшов до нього й запитав:
— Як пройшов день?
Господар відповів:
— Мій Бог, якому я служу, знає й може все. Він тримає мене у своїх руках. І сьогодні Він допоміг мені прожити. Наш цар справедливий і стежить за тим, щоб ніхто не ухилявся від сплати податків.
Сьогодні він видав указ, який забороняє працювати шевцям без ліцензії. Вранці, прийшовши на роботу, я дізнався про це. Подумав: «Що ж робити, адже ліцензії у мене немає?» І тоді вирішив черпати воду з криниці й розносити її людям. До вечора я заробив достатньо грошей, знову пішов на ринок і купив собі їжі. Мій Бог піклується про мене!
Наступного дня цар видав ще один указ: щоб запобігти поширенню інфекцій, заборонялося розносити воду по чужих домівках. Кожен міг набирати воду з криниці лише для себе та своєї сім’ї.
Увечері цар знову побачив знайому картину: відчинені вікна, світло в будинку, лунають хвалебні вигуки, а старий із задоволенням вечеряє. Цар знову зайшов і запитав:
— Як ти сьогодні прожив?
Старий відповів:
— Мій Бог піклується про мене. Він знову дав мені мудрість! Я навіть не знав, що у нас такий добрий цар!
Тепер він дбає про те, щоб ніхто не захворів, і заборонив розносити воду по чужих домівках.
— І що ж ти зробив? — запитав цар.
— Бог дав мені мудрість, і я вирішив: піду в ліс, буду носити дрова. І ось, у мене знову є їжа. Він усе знає і може, Він піклується про мене!
Тоді цар вигукнув:
— Я безсилий! Неможливо вибити землю з-під ніг того, хто довірився Богові!
Щоб довіритися Богові так, як цей старий, потрібно добре Його знати. Найважливіше заняття в житті — пізнавати Господа, захоплюватися Ним, адже Бог, якому ми служимо, — Великий Господь!
