Після усікновення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна тіло його було поховано учнями в самарійському місті Севастії, а чесна глава прихована Іродіадою в безчесному місці. Благочестива Іоанна, дружина царського урядника Хузи (про неї згадує святий євангеліст Лука – Лк.8: 3), таємно взяла святу голову, поклала її в посудину і поховала на Оливній горі – в одному з маєтків Ірода.
Через багато років маєток це перейшло у володіння благочестивому вельможі Інокентію, який став будувати там церкву. Коли копали рів для фундаменту, був знайдений посудина із чесною главою Іоанна Хрестителя. Інокентій дізнався про велич святині за колишнім від неї благодатним знаменням. Так сталося Перше знайдення глави. Інокентій зберігав її з великим благоговінням, але перед своєю смертю, боячись, як би святиня не була зганьблена невірними, він знову приховав її в тому самому місці, де знайшов. За смерть його церква прийшла в запустіння і зруйнувалася.
У дні рівноапостольного царя Костянтина Великого († 337, пам’ять 21 травня), коли християнська віра стала процвітати, двом ченцям, які прийшли в Єрусалим на поклоніння святим місцям, двічі з’явився сам святий Предтеча і відкрив місце знаходження своєї чесної глави. Ченці відрили святиню і, поклавши її в мішок з верблюжої вовни, пішли до себе додому. По дорозі вони зустріли незнайомого гончаря і дали йому нести дорогоцінну ношу. Не знаючи, що він несе, гончар спокійно продовжував шлях. Але йому з’явився сам святий Предтеча і велів бігти від недбайливих і ледачих ченців разом з тим, що було у нього в руках. Гончар сховався від ченців і вдома з почестями зберігав чесну главу.
Перед смертю він запечатав її в водоносний посудину і передав сестрі. З тих пір чесна глава була послідовно збережена побожними християнами, поки її володарем не став священик Євстафій, заражений аріанської єрессю. Він спокусив безліч недужих, зцілилися від святої глави, приписуючи благодать еретічеством. Коли його блюзнірство відкрилося, він був змушений тікати. Закопавши святиню в печері поблизу Емесси, єретик розраховував згодом повернутися і знову оволодіти нею для поширення псевдовчення. Але Бог не допустив цього. У печері поселилися благочестиві ченці, а потім на цьому місці виник монастир. У 452 р архімандриту цієї обителі Маркелові святий Іоанн Хреститель у видінні вказав місце приховування своєї голови. Це набуття стало святкуватися як Друге. Святиня була перенесена в Емессу, а потім до Константинополя.
Про пророка Івана Хрестителя Господь Ісус Христос сказав: «Між народженими від жінок не було (пророк) більший Іоанна Хрестителя». Іоанн Хреститель прославляється Церквою, як «ангел, і апостол, і мученик, і пророк, і свічар, і один Христовий, і пророків печатка, і посередник старої і нової благодаті, і в народжених Пречесний, і світлий Слова глас».
Молитва до святого Івана Предтечі:
“Святий Іване, предтече і хрестителю Господній! Про тебе говорить святий євангелист, що ти – чоловік, посланий від Бога, щоб дати свідоцтво про Світло, і щоб усі увірували в те правдиве Світло, що прийшло на цей світ просвітити кожну людину. Після тебе мало Воно прийти, але Воно було перше, ніж ти, бо Воно було від віків. Про тебе, всехвальний пророче, свідчить Сам Господь, коли каже, що ти – більший від усіх інших. Старозавітні пророки провіщали Христа-Месію словами, а ти вказав на Нього рукою і відважно проголосив: “Це – Агнець Божий, що бере на Себе гріхи світу”.
Ти – Божий проповідник покаяння, ти хрестив розкаяних в Йордані, ти вдостоївся власною рукою діткнутися верху голови Царя Бога. Ти – перший мученик, ти посників і пустинників наставник, ти – вчитель чистоти, ти – близький друг Христа. Через тебе Господа прошу, до тебе припадаю: не відмов мені твого – перед Ним – заступництва, щоб душа моя відновилася правдивим покаянням, смиренням і наверненням до Ісуса, немов другим хрещенням, бо ти був проповідником покаяння і хрестителем. Разом зі мною випроси мені у премилосердного й всеблагого Творця ласку, щоб я міг (могла) одержати Його прощення гріхів і міг (могла) безперешкодно увійти колись туди, куди ніщо скверне, брудне й гидотне не може ввійти, – у Небесне Царство. Амінь.”
