За існуючим зараз церковним звичаєм православні християни кожен день вичитують ранкове і вечірнє молитовні правила (спеціально складений збірник молитов) і звертаються з молитвою до Бога протягом дня.
Ці правила з’явилися не відразу: більшість молитов було написано різними православними святими, що жили в різних країнах і в різний час, а сучасне молитовне правило сформувалося всього двісті років тому.
«На сон прийдешній».
Вечірнє правило, яке включає в себе невеликі молитви – тропарі, сім молитов авторства різних святих – від Макарія Великого до Іоанна Дамаскіна, молитви до Ісуса Христа, до Святого Духа, до Богородиці, до Чесному Хресту, до Ангелу Хранителю і щоденне сповідання гріхів.
Вечірнє правило дійсно досить велике, і для неофіта часто створює труднощі – ввечері все вже зазвичай втомилися, хочеться відпочити, хочеться лягти в ліжко і забути про труднощі дня, а тут – на тобі! – доводиться вставати і читати молитви. Виникає резонне питання: а навіщо потрібно читати вечірні молитви?
Причин на це багато: по-перше, щоденна молитва до Бога, спілкування з Ним – це виконання заповіді Христа, яку Він назвав найважливішою питається фарисеєві: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею своєю, і всією думкою твоєю» , – про це говорить Євангеліє від Матвія.
По-друге, вечірні молитви служать своєрідною гігієною людської душі, часто відходить від Господа протягом дня, недарма референом звучать покаянні молитви з проханням до Бога про прощення гріхів, як би що очищають з душі налиплу за день бруд.
Часто досвідчені християни не просто читають покаянні молитви, автоматично повторюючи їх раз по раз, але щодня записують свої гріхи і сповідують їх перед Богом, щоб усвідомити їх і більш цілеспрямовано з ними боротися.
По-третє, у вечірній молитві, так само як і в ранковій, можна звернутися до Бога з проханням і відкрити Йому свої печалі і смуток, полегшивши тим самим душу перед сном, адже сказано в Писанні: «Просіть і буде вам дано».
Господь, звичайно, знає про наші потреби і печалях, але прохання, особливо наполегливі, що повторюються день у день, можуть надати належне дію. Однак звертаючись до Бога з проханням, в кінці молитви завжди треба додавати: «Нехай буде по слову Твоєму, Господи!», Таким чином підкоряючись Його волі, так як тільки Він один знає, що буде краще.
Захист від бід і раптової смерті.
Є ще одна причина, по якій вечірня молитва не менш важлива, ніж молитва ранкова, яка як би освячує день християнина – це довга, темна, страшна ніч.
Саме вночі часто трапляються невідворотні нещастя – інфаркти, інсульти, пожежі, землетруси або напад ворогів. Особливо гостро це християни відчували раніше, коли жили в селах і не було електрики; сучасний же людина часто помилково вважає себе більш захищеним: він укритий за стінами міських квартир, і в руці у нього телефон – на всі випадки життя.
Однак упевненість у власній невразливості швидко зникає, коли приходить нещастя, а екстрені служби раптом стають недоступними, телефонні лінії – перевантаженими, і не на кого більше сподіватися, окрім як на Бога.
Крім цього, кожен християнин побоюється «наглої смерті» – тобто боїться померти несподівано, уві сні, без покаяння і останнього причастя. Якщо для атеїста така смерть здається кращою, безболісної, то православний знає – за всі свої неісповеданние і нерозкаяні гріхи йому доведеться відповісти перед Христом. Саме тому кожен вечір ми стаємо на молитву і щиро просимо Господа простити гріхи і очистити душу покаянням.
Про це кожен день нагадує молитва Святого Іоанна Дамаскіна, включена в правило: «Се ми труну предлежит, се ми смерть належить, – журиться святий і запитує Бога. – Невже мені одр цього труну буде, або ще окаянну мою душу просветіші днем? »
Вечірня молитва освячує він просив та закликає до нього милосердя і поміч Божу з тим, щоб злі духи відійшли від нього, і сон його був міцний, глибокий і спокійний.
Як читати вечірнє правило?
Зазвичай радять почати з кількох молитов (під силу), і кожні десять днів додавати по одній – тоді душа сама, природним чином звикне до щовечірніх спілкуванню з Богом. Молитися слід в тиші, залишивши на час всі справи, відмовившись від них і звернувши всього себе до Бога.
Що жив в XIX столітті провидець Феофан Затворник радив молитися не поспішаючи, читати правила співуче, виникають повсякчас молитовне слово, намагаючись при цьому порушити в собі почуття у відповідь.
Щоб не поспішати на молитві, святитель радив встановити для молитви певний час – п’ятнадцять хвилин, півгодини або годину, і закінчувати молитися саме тоді, коли вийшов термін, а не коли ви квапливо прочитали всі молитви в правилі.
Він же вказував, що не варто читати молитви безперервно, монотонно, а слід переривати їх своєю особистою молитвою, раз у раз звертаючись до Бога своїми словами, або поклонами. До поклоном він радив вдаватися і в тому випадку, якщо розум раптом почне відволікатися на справи, або з’явиться на серце яке-небудь погане бажання.
