Останнім часом все частіше замислююся над мінливістю долі. Чому в моєму житті відбувається все саме так, а не інакше? Навіщо ставиш перед собою якусь мету, а через час вже досягнувши її, відчуваєш якусь непотрібність і безглуздість? Це немов втрачається важливий сенс.
Як розібратися в своїх бажаннях і мріях, не втратити цю усвідомленість отриманої мети? І при цьому відчувати радість незалежно від результату.
I. Важлива не мета, а той шлях, яким Ви будете йти:
Це як їхати в поїзді і всю дорогу насолоджуватися найдорожчою, і неважливо, куди і навіщо Ви їдете. Радіти не завтрашнього і не вчорашнього дня, а саме сьогоднішнього. Ви тут і зараз. І цю мить найважливіший.
II. Не впадайте у відчай, якщо Ваша мрія, до якої Ви наполегливо і настирливо йшли, не збулася.
У житті буває і таке. Але тим не менше, знайте, ніщо не зникає і не з’являється нізвідки. Одне йде, інше приходить. А ви повинні пишатися собою по тій простій причині, що ви мали сили йти за своєю мрією. І у вас вистачило мужності прийняти те, що послано долею.
III. Мрійте щиро і яскраво. Тому що мрії мають властивість збуватися.
У мене вже, напевно, років так сяк, є особлива червона зошит, куди я записую всі свої мрії. Просто деколи приходячи до однієї мети, починаєш хотіти більшого або вже зовсім іншого.
А буває, що нічого не виходить. І тут в силу вступає об’єктивна реальність, яка призводить до того, що одні прагнення змінюються на інші. Це нормальне явище.
IV. Сила молитви.
Скажу просто, не приходили б люди до криниці, якби в ньому не було води. Так і з молитвою. Чи не зверталися б люди до Бога, якби Він не допомагав. Буває, приходжу до церкви і плачу. Сяду собі непомітно осторонь і просто в тиші говорю з Богом.
Дякую, прошу вибачення, розповідаю все своїми радощами й печалями. І точно знаю, що Він мене чує. Хоч я і розумію, що в світі мільйони людей потребують допомоги. Але для того, щоб Бог почув нас, потрібно звертатися до Нього всією душею.
Для розмови з Богом не обов’язково знати спеціальні молитви або особливі звернення. Говорити потрібно серцем, лише воно знає самі правильні слова. Не впадайте у відчай і всіма фібрами душі довіряйте небес. У церкві я плачу, а коли виходжу, сміюся. Тому що мені по-людськи легко і добре.
А нам залишається лише насолоджуватися моментами, не сумувати, яскраво мріяти, та й просто бути щасливими. І ніколи, ні за яких обставин не забувати молитися.
Сьогодні, Завтра і Завжди!
