Про одне із сучасних чудес святителя Миколая Чудотворця!


Свого часу цим оповіданням зі мною поділився ієромонах Феофілакт (Белянин), трудився в Псково-Печерському монастирі. Він увійшов в його рукописний збірник «Це трапилося в наш час».

Справа була в 70-і роки минулого століття. Одна радянська сім’я шумно святкувала день народження батька сімейства. Як водиться, з застіллям, тостами і випивкою. І в розпал веселощів якось забули про п’ятирічного сина іменинника. А він крутився навколо гостей, лазив під столом і раптом непомітно для батьків проліз на заборонений для нього балкон. А квартира їх перебувала на восьмому поверсі.

У розпал веселощів хлопчика спохватилися. Подивилися: немає його ніде.

Ні в кімнатах, ні на кухні, ні в коридорі. Двері закриті, піти не міг. Батьки кинулися до відкритих дверцятах балкона. І на балконі немає! З жахом батько подивився вниз, зі здриганням чекаючи побачити розпростерте на землі тіло сина, – а його Саша спокійно грає на травичці. Не чекаючи ліфта, батько помчав по сходах, вискочив на вулицю, підхопив на руки сина, обійняв і запитав:

– Саша, як ти тут опинився?

– Папа, а ти лаяти не будеш?

– Ні, синку.

– Розумієш, мені стало нудно, я пішов на балкон, став дивитися вниз, а внизу так цікаво. Я перехилився – і раптом полетів вниз. Але коли я летів, мене підхопив дідусь.

– Який ще дідусь? Твій дідусь сидів з нами.

– Ні, інший. Такий гарний, з короткою білою борідкою. Одягнений, як в церкві. Він переніс мене вниз, опустив на травичку і зник.

Батько не знав, що й думати. У його матеріалістичну голову це абсолютно не вміщалося. Це проти всіх законів фізики, закону всесвітнього тяжіння, нарешті. Але син тут, живий. І не міг же він через зачинені двері пройти! Це вже зовсім проти всяких правил.

До радості всіх гостей батько приніс Сашу додому, посадив собі на коліна і вже не спускав з нього очей. І раптом син сказав:

– Папа, я згадав, на кого схожий той дідусь.

Батько спочатку не зрозумів:

– Який?

– Як який? Той, що мене врятував.

Саша повів тата в кімнату бабусі. Там він виліз на стілець і показав пальчиком на старовинну ікону святителя Миколая в скромному покуті:

– Папа, це він!

Святителю отче Миколаю, моли Бога за нас!


ІНШІ СТАТТІ

error: Content is protected !!