Ми можемо знайти чимало причин для того, щоб виховувати в собі смирення. Ось лише деякі з них:
1. Ми не можемо нічого контролювати
Так, нам подобається думати, що все під контролем. Ми будуємо плани, пишемо списки справ, бронюємо квитки, позначаємо події в календарях. Але насправді ми не можемо контролювати абсолютно нічого.
«А тепер ви, що говорите: “Сьогодні чи завтра підемо до того чи іншого міста, там пробудемо рік, будемо торгувати й заробляти”, — ви, що не відаєте, що трапиться завтра! Яке бо життя ваше? Це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає. Вам слід би казати: “Як схоче Господь і будемо живі, то зробимо це або те”» (Як 4,13-15).
Ми не знаємо, що буде завтра. Ми не знаємо навіть, що станеться наступної години. Ба більше, ми не знаємо, що буде за найближчі п’ять хвилин. Одна маленька судина в нашому мозку може розірватися — і все. Або ж ми можемо отримати телефонний дзвінок із новиною, що назавжди змінить наше життя.
Я не живу в страху перед невідомістю, але смирення — це усвідомлення того, що ми не контролюємо своє життя.
Ми тут лише на короткий проміжок часу.
«Що є наше життя? Лише дим, що з’являється на короткий час, а потім гасне».
Ось що таке смирення — усвідомлення, що ми не вічні. Лише мить — і ми підемо з цього світу. Ми не можемо змусити своє серце битися довше. Ми не можемо продовжити собі життя з власної волі. Так, ми можемо займатися спортом, правильно харчуватися, але це не додасть жодної години до нашого земного шляху. Тільки Бог визначає, скільки днів триватиме наше життя.
2. Ми обмежені в самопізнанні
«Пізнай себе», — часто кажуть філософи.
Ми можемо дізнатися багато про себе, однак є чимало речей, які нам не дано усвідомити. Ми не можемо до кінця зрозуміти власні поривання та мотиви вчинків. Ми не бачимо своїх слабкостей і гріхів так, як їх бачать інші.
«Дорога безумця правильна в його очах; але хто слухає порад, той мудрий» (Притчі 12,15).
Саме тому ми потребуємо близьких людей, які допомагають нам виправляти помилки.
«Як праведний вразить мене, то це милість, а як докорить мені, — це олива на голову, її не відкине моя голова, бо ще й молитва моя проти їхнього зла» (Псалом 140:5).
Насправді добре, коли наші близькі вказують нам на хибні кроки. Якщо ми вважаємо себе достатньо розумними, то схильні відкидати зауваження. Але смиренна людина приймає їх, бо знає: вона обмежена в самопізнанні.
3. Гординя має жахливі наслідки, а смирення дає благодать
«Гордий скоро буде згублений, а смиренному надана честь буде» (Притчі 18,12).
Мені більше подобається бути людиною честі, ніж загубленою. Тому я повинен остерігатися гордині, яка намагається проникнути в моє серце.
«Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать» (Як 4,6).
Мені не подобається, коли люди противляться мені, а тим паче я не хочу, щоб противився Бог. Це одна з найкращих причин бути смиренним!
«Як прийде гордість, прийде й ганьба, з покірливими ж — мудрість» (Притчі 11,2).
Руйнування духовності, протистояння Богові, ганьба — гординя має серйозні наслідки.
4. Смирення оберігає від гріха
Смиренна людина знає, що неодноразово помилялася і що будь-якої миті може впасти в гріх. Вона також усвідомлює: якщо Бог не дасть їй сили вистояти перед спокусою, то вона не зможе цього зробити.
Смиренна людина не думає, що є достатньо сильною, щоб не згрішити. Вона розуміє, що навіть у цю мить Бог намагається зробити її кращою — а отже, вона ще далеко не досконала.
Це лише кілька причин залишатися смиренними. Нам усім варто прагнути до смирення духу — як найскромніша людина, яка будь-коли ходила по землі: наш Спаситель.
