Ми можемо знайти чимало причин, щоб виховувати в собі смиренним. Ось лише деякі з них:
1.Ми не можемо нічого контролювати. Так, нам подобається думати, що в нас усе під контролем. Ми будуємо плани, пишемо списки, що потрібно зробити, так звані to-do lists, бронюємо квитки на літак, позначаємо усе на календарях. Але ж насправді ми не можемо контролювати абсолютно нічого. «А ну тепер ви, що говорите: Сьогодні чи завтра ми підем у те чи те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти, ви, що не відаєте, що трапиться завтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає!…
Замість того, щоб вам говорити: Як схоче Господь та будемо живі, то зробимо це або те» (Як 4,13-15). Ми не знаємо, що буде завтра. Ми не знаємо, що буде навіть наступної години. Хоча не знаємо навіть, що буде у найближчі п’ять хвилин. Одна маленька судинка у нашому мозку може розірватися — і все. Можемо отримати телефонний дзвінок із новиною, що змінить наше життя назавжди. Я не живу в страху невідомості, але це і є смирення: усвідомлювати, що ми не можемо контролювати наше життя.
Ми тут лише на короткий проміжок часу. «Що є наше життя? Лише дим, що з’являється на короткий час, а потім гасне». Ось смирення. Усвідомлювати, що ми не вічні, що лише мить — і ми підемо з цього світу. Ми не можемо змусити наше серце битися довше. Ми не можемо з власної волі продовжити собі життя. Так, ми можемо займатися спортом, правильно харчуватись, але це не додасть жодної години до нашого земного шляху. Тільки Бог визначає, скільки днів налічуватиме наше життя.
2. Ми обмежені у самопізнанні. «Пізнай себе» — часто кажуть філософи. Ми можемо дізнатись чимало про себе, однак є доволі багато речей, яких нам не дано пізнати й усвідомити. Ми не можемо навіть до кінця зрозуміти своїх поривань та причин наших учинків. Ми не можемо усвідомити своїх слабкостей і гріхів, побачити їх з того боку, з якого їх бачать інші. «Дорога безумця правильна в його очах; але хто слухає порад, той мудрий», – сказано у Притчах Соломона (12,15).
Тому часто наша перша думка про те, що хтось помиляється, а ми маємо рацію, правильна лише в наших очах. Саме тому ми потребуємо близьких людей, які б допомагали нам, як пише Псалом 140: 5: «Як праведний вразить мене, то це милість, а як докорить мені, це олива на голову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла». Насправді це дуже добре, коли наші близькі люди вказують на наші хибні кроки. Коли ми вважаємо себе достатньо розумними, то завжди відхиляємо такі заперечення. А смиренна людина приймає такі зауваження, бо знає, що вона обмежена у своєму самопізнанні.
3. Гординя має жахливі наслідки, смирення дає блаженство. У Притчах (18,12) сказано: «Гордий скоро буде згублений, а смиренному надана честь буде». Мені більше подобається бути людиною честі, ніж згубленою. Тому я повинен остерігатися гордині, яка завжди хоче проникнути в моє серце.
«Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать» (Як 4,6). Мені не подобається, коли люди противляться мені, а тим паче я не хочу, щоб Бог противився. Схоже, це одна з найкращих причин, щоб бути смиренним! «Як прийде гордість, прийде й ганьба, з покірливими ж — мудрість» (Прип 11,2). Руйнація духовності, протистояння Богу, ганьба — так, гординя має серйозні наслідки.
4. Смирення оберігає нас від гріха. Смиренна людина знає, що чимало разів помилялася раніше і може будь-якої миті впасти у гріх. Вона також усвідомлює, що як Бог не дасть їй сил вистояти проти спокуси гріха, то вона просто не зможе цього зробити. Смиренна людина не думає, що вона достатньо сильна сама по собі, щоб не згрішити. Така людина знає, що навіть зараз, у цю мить, Бог намагається зробити її кращою; отож, вона ще далеко не досконала. Це лише декілька причин залишатися смиренними. Нам всім варто прагнути бути смиренними духом, як найскромніша людина, яка будь-коли ходила по землі: наш Спаситель.
