Згідно передання, Пресвята Богородиця Марія Сама виплела Свій пояс із верблюжої шерсті та передала його Апостолу Томі, коли возносилася на Небеса. Цим потішила його, бо ж він запізнився на її Успіння.
Оскільки мощей Пресвятої Богородиці немає, бо Вона, згідно церковного передання, взята до Неба всеціло, то пояс, як і її риза, – залишилися нам на згадку про Неї та як доказ того, що Вона жила на землі.
Пояс переховували інші учні після мученицької смерті святого апостола Томи, а тоді поклали його у церкві Влахернській у Константинополі, – там же, де появилася Божа Мати, тримаючи Свій Омофор над народом Константинополя у 9-му столітті, як це бачили святий Андрій Христа Ради Юродивий і його ученик, святий Єпіфаній (це ж – і джерело Свята Покрови). Це – перше Покладення Чесного Пояса відбулося в часі правління Імператора Аркадія (395-408 рр.). Він привіз пояс до Константинополя із Єрусалиму, а його дочка Пульхерія сховала пояс у золотому кивоті в церкві Пресвятої Боородиці. Там він зберігався 5 століть.
Друге Покладення чесного пояса відбулося в церкві Халкопратійській в Константинополі через 500 років. Тоді Константинополем правив імператор Лев Мудрий (або Філософ, 886-911 рр.). Його дружина Зоя була опанована злим духом, який її сильно мучив. У видінні, посланному їй Господом, вона дізналася, що зможе видужати, коли на неї покладуть пояс Пресвятої Боородиці. Тоді всі почали шукати його і знайшли в кивоті церкви Пресвятої Богородиці. Правлячий Патріарх поклав пояс на імператрицю і та в той же час видужала. Із вдячності Богові за це чудо зцілення вона оздобила Пояс золотими нитками і положили його назад у кивот та закрила.
Свято Покладення Чесного Пояса встановили в 12-му столітті. А в столітті 14-му імператор Іван Катакузінос передав пояс до монастиря Ватопедського на святій Горі Афон. На даний час Пояс поділений на три частини, одна з яких зберігається у тому ж монастирі, друга – в монастирі в Трірі (Німеччина), а остання – в Грузії.
Візантійський імператор Аркадій (395-408 рр.) привіз із Єрусалима до Царгорода дорогоцінну реліквію – пояс Матері Божої. Його донька Пульхерія сховала його у золотому кивоті в церкві Пресвятої Богородиці. Там він зберігався п’ять століть.
Згодом, майже через 500 років, Царгородом правив імператор Лев Філософ (886-912 рр.). Його дружина Зоя була опанована злим духом, який її сильно мучив. Вона мала об’явлення від Святого Духа, що звільнеться від нечистого духа і видужає, коли обв’яжеться поясом Пресвятої Богородиці.
Тоді всі почали шукати цю дорогоцінну пам’ятку і знайшли неушкодженою в церкві.
Пояс поклали на хвору царицю, яка одразу видужала, а потім знову сховали його у кивот.
Як пам’ять про цю подію у Церкві встановили свято Покладення пояса Пресвятої Богородиці. Й, зокрема, з такою метою, щоби укріпити у християн віру й уповання на Боже прощення й милосердя, на те, що лише всемогутній, преблагий і люблячий все Своє створіння Господь здатен і бажає поблагословити й звільнити всіх людей, що терплять і страждають від різних та всіляких бід і нещасть, труднощів та проблем, немочей, нестач і хвороб.
