Християни покликані молитися постійно, у будь-який час і при кожній нагоді на словах чи в своєму дусі (молитвою у розумі та серці). У своєму земному служінні Христос і Його апостоли мали звичай розпочинати і закінчувати кожен день ранішньою і вечірньою молитвою.
Молитва:
“Вседержителю, Слово Отчеє, Всесвятий Ісусе! З великого милосердня Твого ніколи не покидай раба Твого, а завжди в мені перебувай. Ісусе, Добрий Пастирю Твоїх овець, не віддавай мене не поталу змієві і не попусти, щоб сатана спокушав мене, бо в мені є насіння зла. Отже, Ти, Господи Боже, поклоніння достойний, Царю Святий, Ісусе Христе, охорони мене, коли я спатиму, тим Світлом, що ніколи не меркне – Духом Твоїм Святим, що Ним освятив Ти Своїх учнів.
Подай, Господи, і мені, недостойному рабові Твоєму, спасіння Твоє на ложі моєму, просвіти розум мій світлом зрозуміння Святої Євангелії Твого, душу – любов’ю до Хреста Твого, серце – чистотою Слова Твого, тіло моє – Твоїми Страстями безвинними, думку мою Твоїм смиренням охорони і в слушний
час підведи мене від сну на похвалу Тобі. Бо Ти Препрославлений є з Безпочатковим Твоїм Отцем і Пресвятим Духом навіки. Амінь.”
