В сьогоднішній день Православна Церква звершує віддання Преображення Господнього, яке святкувалося 19 серпня: в храмах востаннє читаються молитви, а також співаються церковні піснеспіви, присвячені цій події.
Таким чином, день віддання завершує собою цілий відрізок церковного богослужіння, що носить назву післясвято. В сьогоднішній день Православна Церква звершує віддання Преображення Господнього, яке святкувалося 19 серпня: в храмах востаннє читаються молитви, а також співаються церковні піснеспіви, присвячені цій події.
Таким чином, день віддання завершує собою цілий відрізок церковного богослужіння, що носить назву післясвято.
Свято Преображення відноситься до числа Двунадесятих свят, тобто дванадцяти найбільших християнських подій. Кожне з цих свят має певні періоди підготовки та завершення. Такі періоди називаються відповідно передсвято та післясвято. Передсвято – це ті дні, коли свято ще не наступило, але коли ми вже чекаємо його, коли в службі з’являються співи, йому присвячені.
У свою чергу, післясвято – це декілька днів з першого дня свята до його віддання, коли ми продовжуємо його святкувати. Ці періоди мають специфічні правила побудови богослужіння, камертоном якого є тема святкової події.
Свято Преображення має 7 днів післясвята. Число днів післясвята буває неоднаковим – від 1 до 8, залежно від більшої або меншої близькості одних свят до інших або до днів посту. Останній день періоду післясвята – віддання – відрізняється від решти більшою урочистістю богослужіння, маючи в службі велику частину співів і молитов власне свята.
У цій структурі є стародавнє сприйняття часу як живої, пульсуючої сутності, в якій кожна подія поступово готується, поступово убуває і перш ніж зникнути, ще раз яскраво спалахує. І чим важливіша подія, чим більше свято – тим більш розгорненою буває ця структура. У музичному плані ця структура свята проявляється особливо рельєфно.
В період передсвята на службах, присвячених рядовим святим, починають з’являтися співи прийдешнього великого свята, все збільшуючись в кількості і досягаючи кульмінації в сам день свята, коли співаються лише святкові співи. В дні післясвята зміст служб знову повертається до святих і подій Мінеї, але також має і святкові співи, кількість яких все зменшується, а в день віддання свята вони знову переважають.
Усе вище зазначене наводить на висновок, що богослужбове життя Православної Церкви – це досконалий інститут, відшліфований впродовж тисячоліть, який дає змогу кожній людині зануритись в духовну атмосферу та максимально налаштуватися на спілкування з Господом.
