На те є причина, чому нас тягне до певних людей. Озираючись назад, я розумію, що немає жодної людини, з якою я відчувала зв’язок, яка б не навчила мене чомусь, яка б не зіграла важливу роль у моєму житті.
Іронія в тому, що більшість цих людей були тимчасовими, тому що їхньою метою було показати мені інший шлях, а потім відпустити мене.
Іноді етап вашого життя визначає, який тип людей ви притягуєте, і, думаю, саме в цьому й полягає краса віри: Бог посилає вам саме тих, хто потрібен у цей момент. Через цих людей Він дає вам відповіді, яких ви шукали. Він навчає вас, зближуючи з тими, хто відкриває у вас найкраще.
Просто іноді ми намагаємось зробити тимчасових людей постійними, але це не їхня роль. Вони не повинні залишатися в нашому житті назавжди. Бог визначив їхню тимчасову місію. Він послав їх, щоб вони зробили нас кращими для тих, хто залишиться з нами назавжди.
Проблема в тому, що ми починаємо страждати, коли ці люди йдуть, бо не вміємо відпускати. Ми не розуміємо, чому у нас забирають того, хто був таким прекрасним, того, хто допоміг нам зцілитися. Але якщо подумати… Залишившись у вашому житті, ця людина могла б втратити свою красу у ваших очах, а її любов — згаснути. Тоді ця історія вже не була б такою особливою, і вона перетворилася б на тягар, який вам не судилося нести.
Щоб відпустити, потрібна віра. Віра в те, що цю історію краще залишити такою, якою вона є. Такою, якою вона й повинна бути. Бо якщо її переписати, усе тільки зіпсується. Якщо спробувати щось змінити, хепі-енду не буде.
Можливо, ці люди — ангели, послані, щоб навчити вас, зцілити, зробити сильнішими. А коли настане час, вони відлетять далі, бо їх чекає ще чиєсь життя.
Можливо, саме ці люди навчать вас відпускати. Розуміти, що певний розділ вашого життя завершився. Вірити, що наступна людина, яку ви зустрінете, буде саме тією, яка вам потрібна, навіть якщо ви поки що цього не знаєте.
Я вірю, що коли ми зустрінемо того, хто має залишитися з нами назавжди, ми одразу це зрозуміємо. Ми впізнаємо його серед натовпу, тому що нарешті відчуємо різницю між тим, хто торкається нашої руки, і тим, хто зачіпає нашу душу.
