Петро й Ісус, подорожуючи, зайшли в гості до одного фермера, який дуже гостинно їх прийняв. Коли вечеряли, господар розказав, що він хоче послати свого сина до міста навчатися, щоб той у майбутньому був відомим лікарем.
Коли зранку гості вирушили в дорогу й трохи відійшли, то Ісус викликав з неба вогонь і кинув на поле. Петро запитав: «Господи, навіщо Ти це зробив? Увесь урожай згорів, і фермер тепер не матиме можливості відправити свого сина навчатися, а скільком людям він міг би допомогти».
Ісус відказав: «Петре, довіряй Мені!» І вони вирушили далі. Надвечір навідались Петро й Ісус до одного монаха-пустельника, і він їх радо прийняв. Коли повечеряли, монах дістав золоту чашу з діамантами й сказав, що її йому подарував король і що він ніколи з нею не розлучається.
Коли ще тільки починало світати, Ісус розбудив Петра й узяв у сплячого монаха золоту чашу. Петро сказав: «Господи, це найцінніша річ, яка в нього була, чому Ти її забрав?»
Ісус відповів: «Петре, довіряй Мені!» І вони вирушили далі. По дорозі побачили п’яного, який спав у ямі. Ісус поставив цю чашу біля п‘яниці. Петро сказав: «Господи, навіщо йому ця чаша? Він же її проп’є».
А Ісус відповів: «Петре, довіряй Мені!»
І вони вирушили далі. Коли підійшли до річки, похмурий чоловік переправив їх на інший берег. Ступаючи на землю, Петро побачив, що Ісус зробив дірку в човні. Чоловік, який допоміг їм, повертаючись додому, потонув на середині ріки.
Тоді Петро запитав: «Господи, Ти маєш усім допомагати, а не шкодити, чому ж так поступаєш?»
Спаситель відповів: «Якби Я не спалив поле фермера, то його син пішов би навчатися на лікаря, він би став знаменитим хірургом, мав би славу, багато грошей, відцурався б батьків, а так Я зберіг його серце від таких спокус і упадків.
Коли ми гостювали в монаха, Я забрав у нього цю чашу, тому що вона була для нього перешкодою до святості. Він на самоті молився до Мене такими словами: «Господи, я віддав Тобі все, що маю, але є річ, яку не можу Тобі віддати, тому благаю: забери її від мене».
Коли ми побачили п’яницю, Я віддав йому цю чашу, тому що він заборгував велику суму грошей, його будинок от-от мали забрати, а сім’я залишилася б на вулиці. З горя, що не може нічого вдіяти, він став випивати. А колись був хорошою людиною, і тепер, маючи цю чашу, зможе погасити борги й розпочати нове життя».
– Усе зрозуміло, Господи, але навіщо ти втопив людину, яка нас переправила через ріку? – запитав Петро.
А Ісус відказав:
– Цей чоловік був розбійником, але він щиро покаявся і вирішив жити чесно. Сьогодні до нього мали прийти товариші, з якими колись грабував людей, і змушувати повернутися до розбоїв. Я вирішив забрати його до Себе, щоб він був зі Мною у раю.
Іноді і ми не довіряємо Божому провидінню, але пам’ятаймо, що в Бога завжди є кращий план для нашого життя й спасіння. Він хоче привести кожного з нас до себе. Тому ніколи не нарікаймо, а просто кажімо: «Ісусе, я довіряю Тобі».
