Гуцули вважали добрим знаком, коли свято Петра припадало на середу, — тоді слід було чекати гарного року. Свято Петра і Павла дуже шановане серед українців.
До цього дня білили і ошатно вбирали хати, образи прикрашали свіжими рушниками. До церкви йшли у святковому одязі, дівчата плели вінки з волошок і маків.
В народі вважають, що Апостолам потрібно молитися для зцілення від безумства та лихоманки. У це свято рибалки моляться про успіх в рибній ловлі святому Петру, який вважається покровителем рибалок. Апостолу Павлу моляться про процвітання бізнесу, а апостолу Петру – про благополуччя, заступництво в справах і про здоров’я.
Молодь в цей день, ще до світанку виходила в поле – вартувати сонце. У давні часи цей звичай зародився на Петрів день з метою відганяти від поселення русалок.
З першими променями сонця народ радів і співав. Але на цьому звичай не закінчувався. Далі молоді люди плели вінки, і тільки після цього з піснями йшли додому.
Молоді дівчата в день Петра і Павла “завивали берізку”. Для цього на молодій березі вибирали три гілки, сплітали їх в косу, і загадували бажання, повторюючи при цьому: “В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!”.
Завивали гілочки зазвичай червоною стрічкою і міцною травою. Через три дні дівчата знову приходили до берези і дивилися – якщо коса не зів’яла і не розпустилася, то бажання збудеться. Березову косу після ворожіння обов’язково розпускали.
Вважають, хто в ніч на Петра-Павла не спатиме, той щасливим і здоровим весь рік буде.
