З вересня 2022 року молюся за сина, який давно вживає алкоголь. Зазвичай він п’є по п’ятницях… Хочу поділитися змінами, які почали відбуватися. Я молюся за нього до святого Миколая Чудотворця, а також до Божої Матері перед іконою «Несподівана радість».
Він сильно пив по два дні поспіль. Звичайна історія, як у багатьох… Спочатку все стало ще гірше. П’яний син обзивав мене останніми словами. Здавалося, ніби сам біс вступав зі мною в бій.
У стані сп’яніння він питав мене: «Ти що, молишся?» або: «Хіба ти не занадто багато молишся?» Іноді казав ще гірше… Це не для слабких нервів — те, що довелося почути!
Я почала молитися, бо це була єдина надія.
Святий Миколай Чудотворець відразу дав зрозуміти, що він поруч. По четвергах я бачила очевидні знаки — усе ставало на свої місця, і я відчула Божу присутність.
Я навіть змінила роботу. Довго мріяла про це, а тут робота сама знайшла мене. Спочатку не вірила, але Бог почав змінювати і мене. Тепер я частіше ходжу на сповідь — раніше це було раз на пів року. Раніше знаходила безліч «важливих» справ. А зараз живу з Богом.
Іноді під час молитви просила Господа показати синові, як він завдає болю іншим, щоб він зміг побачити це збоку. Якось він ображав мене за те, що я посадила квіти біля будинку і доглядала за ними. А потім у метро побачив жінку, дуже схожу на мене, і зрозумів, що я вже не молода, дачі у нас немає, а він навіть цього не цінує. Йому стало соромно. Іншим разом у маршрутці він зустрів хлопця, схожого на молодшого брата, якого він нещодавно критикував. І знову йому стало соромно.
Ще одна жінка побачила його з електронною сигаретою й сказала: «Ти — тютюнова фабрика, не пускаєш Духа Святого».
Були й інші випадки, які його вразили.
Коли син напивається, усе погане виходить із нього. Останнього разу його друзі запросили на вечірку, хоча він любить бути вдома. Він повернувся серед ночі, кричав, що втратив усе: картки, сумку, ключі… Але потім три тижні не пив. Це було незвично — ми нарешті змогли трохи відпочити.
На день народження, 6 липня, він напився й заснув. Та загалом п’є вже рідше і не по два дні поспіль. Я також просила, щоб він забув лайливі слова. Бо вже 17 років, із самого народження молодшого сина, він обзивав мене. І ось тепер він рідше лається, став більше співчувати нам. Навіть купив братові телефон.
Я вирішила поділитися цим, щоб інші матері, які відчаюються, як колись я, не втрачали надії. Спочатку біс спокушав мене через усі мої слабкості. Щоб вистояти, потрібно сповідатися.
Господь поруч, а біси теж не дрімають. Молитимуся, поки живу. Хочу пожити з Богом, бо без Нього вже жила.
Слава Богу за все. Господь дає саме те, що потрібно для спасіння.
