Часто у багатьох з нас можуть виникати думки про те, як правильно підносити молитви, як вплести їх у канву сучасного способу життя? Адже нам часто не вистачає часу навіть на будь-які повсякденні справи – ми постійно кудись поспішаємо, поспішаємо все встигнути. Хтось із нас, за допомогою смартфона, слухає молитви по дорозі на роботу, а хтось, навпаки, не схвалює подібний підхід, віддаючи перевагу більш ранньому підйому і піднесенню молитов вдома перед іконами. Як же, в такому разі, знайти золоту середину?
Будь-яка молитва — це піднесення розумом і серцем до Господа. Тому, щоб Бог чув нас, необхідно дотримуватись певних умов.
Насамперед, важлива Ваша увага. Під час читання молитви Ви повинні усвідомлювати, до кого і з якими словами Ви звертаєтесь. У багатьох молитвословах невипадково міститься коротка позначка, поміщена перед текстом ранкового правила: «… Ставши перед святими іконами, постій перед Господом у мовчанні доти, доки думки і почуття не заспокояться. Тільки після цього приступай до молитов».
Увага є необхідною та першорядною за значимістю умовою будь-якої молитви. Прагніть укласти власний розум у слова молитов – саме так рекомендують робити багато святих подвижників. Звичайно, нелегко буває утихомирити власні думки, проте тільки від нас залежить, до чого ці думки будуть звернені – ми можемо думати про останню новину, почуту по телевізору, або про свою молитву і про Бога.
Другою важливою умовою є покаяння. При уважному та вдумливому читанні молитов можна простежити певну закономірність – кожна молитва, написана Святим, пронизана щирим покаянням. Однак покаяння — це не тільки почуття жалю про скоєні гріхи, але й усвідомлення власної духовної недосконалості в порівнянні з Господом.
До речі, постійне самобичування, викликане гріхом, часом може бути замаскованою гординею. Такі люди міркують, як правило, так: «Як же я міг так вчинити? Я, такий праведний, такий розумний і скромний майже святий! – І так вчинив … ».
Подвижники, які ведуть безперервну боротьбу з пристрастями, твердо переконані в тому, що природа наша хвора, вражена гріхом. Ісуса Христа називають Спасителем, однак є таким лише для тих, хто бачить власне безсилля, хто усвідомлює, що йому потрібне спасіння.
З цієї умови відбувається таке, не менш значуще – вміння прощати. При цьому навчитися прощати потрібно кожного. Адже людина, яка підносить молитву і прийшла до розуміння того, як насправді хворий її дух, вже не зможе з докором і засудженням дивитися на оточуючих – вона зрозуміє, що інші люди також страждають від власної духовної недосконалості.
І, нарешті, останньою умовою є благоговіння. Воно є нашим трепетним, поважним і шанобливим ставленням. Кожен із нас, згідно з вченням Божим, є прикладом нерозривного, єдиного зв’язку духу і тіла. Уявіть собі людину, пригнічену проблемами – вона візуально відповідає своєму стану: спина його стає згорбленою, а голова втискається в плечі. Але коли цій людині вдається позбутися гнітючого, вона кардинально перетворюється.
Не дарма в таких ситуаціях кажуть: «Ніби гора з плечей впала!». Працює цей зв’язок і навпаки – на позу та рухи нашого тіла відгукується і душа. Уявіть собі людину, яка просить у Господа помилування і водночас танцює. Найімовірніше, така людина багатьом здасться не зовсім здоровою психічно. З цієї причини у Храмах затверджено поважні поклони та спокійна, некваплива манера співу, а також спокійний статут Богослужіння.
Молитися ми можемо скрізь, дотримуючись цих нехитрих правил. Без них не буде і справжньої молитви, адже несвідоме вичитування священних слів абсолютно марне. Архімандрит Іоан взагалі часто радив не прагнути пов’язувати себе молитовними правилами та вичитуванням. У давнину на території монастирів практикували таке: ігумен видавав ченцям свічку замість молитовного правила.
Сенс був не в тому, наскільки багато молитов міг прочитати чернець, але в часі, витраченому на їхнє читання. Йому треба було підносити молитви до того моменту, поки свічка не догорить. Усі ми немічні і слабкі за своєю природою – тому і виникає спокуса якнайшвидше закінчити чи скоротити читання правила.
Сьогодні важко уявити, як може молитися, наприклад, авіадиспетчер – адже ситуація в небі дуже мінлива, йому необхідно стежити за нею невідривно, принагідно приймаючи ті чи інші рішення. Безумовно, він може молитися про себе, проте молитвою це не буде, адже його думки та увага будуть сконцентровані не на Господі.
Однак представники інших професій, у роботі яких немає потребив такій невсипущій увазі цілком можуть виділити певний час для молитов.
Священнослужителі рекомендують, перебуваючи на роботі, підносити коротку уявну молитву. Найбільш схожою для цього вважається Ісусова молитва – вона містить у собі всю глибину та силу православного богослов’я. Звичайно, тільки Вам вирішувати, яку молитву Ви хотіли б піднести в той чи інший момент – це залежить і від Ваших можливостей, і від духовного віку, і від рекомендацій священика. Однак важливо ніколи не забувати про важливість описаних вище умов – адже, не дотримуючись їх, Ви не молитеся, а тільки здригаєте повітря.
Господи Ісусе Христе, Сину Божий, Помилуй мене грішного (грішну). Амінь.
