Говорячи про стосунки дітей та батьків, апостол Павло радить батькам, чого вони повинні уникати: “не дратуйте ваших дітей”. В даному випадку під словом “дратувати” апостол Павло має на увазі виходити з себе, робити когось дуже сердитим. У деяких випадках таке роздратування може призвести до відкритого бунту, а в інших – до прихованої ненависті.
Деякі читачі можуть запитати мене: „Чим ми можемо дратувати наших дітей? Що може викликати відкритий бунт або приховану ненависть? Дозвольте мені навести кілька прикладів вашої можливої неправильної поведінки по відношенню до вашої дитини – поведінки, здатної викликати її роздратування:
Надмірна охорона.
Пригнічуйте будь-яку ініціативу ваших дітей, захищайте їх від усього, не довіряйте їм і завжди допитуйтесь у них, чи вони вам говорять правду. Ніколи не дозволяйте їм виявляти будь-яку самостійність. У нашому житті, в умовах, коли кожен повинен чимось ризикувати і добровільно приносити щось у жертву заради досягнення своєї мети, в цих умовах дитина, обмежена жорсткими рамками надмірної батьківської опіки, починає ображатися на батьків. Діти теж люди і вони повинні, як і ми, крок за кроком пізнавати цей світ і вчитися жити в ньому.
Надання переваги.
Ніколи навіть не порівнюйте дітей між собою. Цим ви можете засмутити одного з них, розсердити його, він може впасти духом. Такі зауваження, наприклад: — „Хіба ти не можеш робити так, як твоя сестра?! або ж — „Твоєму братові не треба було говорити двічі! – можуть засмучувати дитину.
Понукання для досягнення успіху.
Ви, можливо, настільки сильно намагаєтеся наполягати на тому, щоб ваша дитина зробила те чи інше, що можете просто забути про те, що, можливо, поки що це для неї недосяжно. Тоді ваша наполегливість може придушувати її. Ваша наполегливість може бути настільки набридливою, що може навіть виявитися безглуздою. Ви можете вимагати такого, що скільки дитина не намагайся, вона буде не в змозі виконувати ваші вимоги. Багато батьків надто наполягають на успіху своїх дітей у школі, у спорті чи мистецтві. Єдиним результатом цього буває лише прикрість дітей.
Непомірна критика.
Ви можете дратувати дитину, якщо ніколи не підбадьорюєте її, а тільки підкреслюєте її недоліки, постійно збентежуючи її. Я переконаний, що коли ми говоримо про те, що дитина в чомусь неправа, ми неодмінно повинні врівноважувати наш докор, похваливши його за щось хороше, що він зробив. Іноді буває нелегко згадати щось хороше, але все ж таки ми повинні виявити винахідливість і знайти щось хороше, щось гідне похвали. Діти так само чуйні до похвали та схвалення, як і ми самі!
Нестача жертовності.
Якщо ви показуєте вашим дітям, що вони вам тяжкі, що вони є небажаними прибульцями у вашому житті, то це засмучує їх. „Звичайно, ми прийшли б до вас, але ж у нас діти, яких нема з ким залишити. Так весь час!… Знайома фраза чи не так? Завжди давайте вашим дітям зрозуміти, що вони небажані, постійно натякайте їм, що вони стоять у вас поперек дороги і можете не сумніватися, що глибоке обурення зростатиме в їхніх душах.
Нестача поблажливості до дитячої недосконалості.
Деякі батьки завжди намагаються вказати дітям на те, що вони чинять або говорять не так мудро, як має бути. Звичайно, діти говорять дурні речі та гасають із дурними ідеями. Проте дуже добре дати їм висловитися, хоч би якими абсурдними здавалися нам їхні промови. Давайте вашим дітям рости. Не засуджуйте їх за те, що вони є дітьми.
Нехтування.
Давид зневажав Авесалом, і той заподіяв Давидові найбільше горе. Ви не можете нехтувати вашою дитиною та її любов’ю. Діліть ваш час та ваше життя з нею. Ви не можете дозволити собі бути надто зайнятим справами, щоб у вас не вистачало часу на дітей!
Припинити любити.
Ніколи не використовуйте вашу любов як покарання і навіть ніколи не загрожуйте цим. Тато ніколи не буде тебе любити, якщо ти так робитимеш! Чи так робить з нами Бог? Звичайно ж ні!
Різкі слова та покарання.
Будьте обережні – ніколи не забувайте, що ви маєте справу з маленькими крихкими особами. Батьки, ніколи не використовуйте вашу моральну та фізичну перевагу. Ви можете скалічити дитину не тільки фізично, а й духовно. Батьки можуть бути більш освіченими і всебічно розвинені, ніж їхні діти, але саме з висоти цього свого становища вони можуть сказати дітям якусь саркастичну фразу і тим самим поранити серце дитини.
Я завжди дивуюсь тому, що ми можемо сказати нашим дітям таке, чого б не сказали нікому іншому. Ми завжди повинні пам’ятати про те, що ми можемо зруйнувати спілкування і порозуміння з нашими дітьми.
